Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43659
Рецензій: 85108

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

ФОРЕВЕР КИЇВСТАР

© Арсеній, 16-11-2016
У тебе немає друзів і ти нікому не потрібен. Усі навколо тільки і чекають, доки ти облажаєшся, або їм просто пофіг на тебе, на те, що ти не палиш, не п’єш, насрать і пофіг, баби кивають головами, роблять вигляд, що слухають історію про те, як ти в потязі «Харків — Львів» намагався заснути на верхній полиці, а загашений провідник всю ніч ходив повз і бив тебе по п’ятам чимось холодним і твердим, можливо, рукою.

Одним словом, все погано, а буде ще гірше. Проте в тебе є друзі: бородатий чувак, який полюбляє барські халати і грати на гітарі пісні власного виконання про дівчину, яку він бачив в АТБ два роки тому; ще один чувак, без бороди, але з синтезатором, котрий говорить якоюсь своєю мовою і носить пиво в кишенях джинсових штанів. А ще в тебе є Київстар. Судячи з того, скільки він тобі присилає есемесок, він — твій найкращий друг.

Усе почалось влітку 2006 року, коли ти сидів в такій блакитній сорочці в університетській аудиторії і писав екзамен з української літератури. Перед тим ти всю ніч не спав, зубрив, потім їхав в автобусі з торбою із зеленим тазиком, була 4:30 ранку, боже, ви коли-небудь їздили в автобусі о 4:30 ранку, це просто пекло, особливо коли за кілька годин у тебе останній вирішальний екзамен і торба із зеленим тазиком, яку затисло задніми дверцятами автобуса цього хитаного автобуса, який їде о 4:30 ранку. І от ти приїхав, залишив тазик у тітки, прийшов вчасно, відчуваючи, що голову затягнуло туманом, читаєш питання, береш ручку, розумієш, що не пам’ятаєш, коли Карпо убив пана, а Пріська пішла по рукам, у тебе взагалі всі ці Карпи, Охріми, Гапки та інші персони переміщались у голові, треба зібратись, ти все вчив, ти пам’ятаєш, сконцентруйся, сфокусуйся і…

Блін. На всю аудиторію огидно деркоче телефон, твій перший телефон, який тобі купили три дні тому, крутий, з ІЧ-портом і десятьма МБ пам’яті, ти уже пограв в усі ігри, але не розібрався, як зробити беззвучний режим. І зараз телефон деренчить, видає якісь ідіотські звуки, плаче, сміється, кричить замогильним голосом цоя про те, що тобі прийшла смска. Чому зараз, чому, коли в аудиторії близько ста людей, у тебе цей сраний екзамен, майже порожній аркуш паперу і осудливий погляд викладачки із синім волоссям.

Заткнувся. Замовк. Написав. Уже в коридорі ти дістаєш телефон, трохи відлягло, але все ж бажання розфігачити цей «ГАДжет» є, ти береш себе в руки і дивишся від кого смска. Київстар, як кончений придурок, як ніби він мало не завалив тобі щойно екзамен, злорадно повідомляє: «Ти! Так ти! Счастліфчик! Тобі казково підфартило, бо ми обрали тебе учасником (вважай єдиним, ну майже переможцем) нашої акції. Слухай і готуй кишені: поповни телефон на сорок гривень і отримай п’ять грн в подарунок! Ти, мабуть, офігів від такого фарту, чи не так? Не треба дякувати, просто поповни телефон на сорок гривень, і отримай п’ятірку. З врахуванням всіх податків і тому подібної фігні ти отримаєш трохи менше — три або дві. Ага, а ще наступного місяця ми підвищимо платню за твій тариф, так що тобі ще й доведеться доплатити більше, ніж зазвичай. Але ти все одно поповни, прямо зараз і без відкладень, свій телефон, який ти вважаєш крутим, хоча це гівно рагульске, поповни його на сорок гривень».

Я лише криво усміхнувся, немов герой кінофільму Тарантіно. Мені, звичайно, 16, але я не дебіл. Та і грошей немає — треба купити квиток додому, в село за сто кілометрів, і квиток цей коштує аж шістнадцять гривень. У мене зараз двадцятка. Якраз вистачить і на квиток, і на метро, і поїсти, і купити нову сорочку, і сфотографуватись, і повести викладачку із синім волоссям в кабак, щоб напоїти її якісним дергачівським мартіні і вивідати всі університетські таємниці. Але ні, поповнювати телефон я не буду.

Йшли роки, але Київстар від мене не відлипав. Не було такого дня, щоб він не присилав мені якусь смску. Спочатку це були стандартні повідомлення про чергову акцію чи пропозиції скачати новий хіт у форматі міді, але я на це не вівся, і тон смском змінився, а потім взагалі почались погрози. «Шановний абонент! Якщо ви не надішлете порожнє смс на номер 666, то ціна на вап-інтернет зросте вдвічі і ви більше не зможете качати картинки з голими бабами в огидній якості!», «Київстар повідомляє, що ви ще можете замовити додатковий пакет смсок і додаткові дві хвилини на дзвінки на інші оператори. Вам краще замовити!». «Та поповни ти вже телефон на сорок гривень, гад!».

В один із холодних зимових вечорів, коли на носі був Новий Рік, було страшенно холодно, а за вікном бухали салюти, ти сидів у своїй зйомній кімнаті і слухав, як сусід-наркоман сушить над газовою конфоркою светр і говорить сам з собою. Тобі сумно і якийсь прищ на носі, а ще вона не звертає уваги, якась чергова вона, філфаківська примадонна з великими овечими очима, яка корчить з себе розумну, носить джинсову куртку і слухає на парах Казантіп-2005. Так от ти сидиш, знічев’я кидаєш конспекти на брудну підлогу, як раптом смска. Тобі не треба бути Вангою, бо навангувати, хто б це міг бути. Дійсно, це Київстар, але повідомлення доволі незвичне і апатичне: «Гаразд, шановний абоненте, ти кинув нас в ігнор. Добре, добре, ми не образились, просто за тебе переживаємо. За безкоштовним телефоном довідки ти не телефонуєш, додаткові мегабайти на замовляєш, рахунок поповнюєш рідко. Ти, взагалі, живий? Як здоров’я? Як діла? Київстар піклується про своїх абонентів, не залишить їх на самоті ні вдень, ні вночі, але твоє життя, тобі жити, тому обирай — або страждати на самоті, або замовити нашу суперпослугу «Післяноворічний разколбас», яка діє лише з 01.01.2008-го по 02.02.2007-го. Смски, хвилини, Інтернет абсолютно безкоштовно за сорок гривень на місяць. Поспішай!».

І я подумав: блін, а мені ж окрім Київстара більше ніхто не пише. Виходить, що він мій єдиний друг, і, як і годиться другу, прибацаний на всю голову. Я взяв телефон і почав натискати клавіші.

З того часу ми з Киїстаром — нерозлий вода. Як два чоботи пара. Як Буда та Пешт. Як Біба та Боба. Він мені шле смски, пропонує свої послуги, я все виконую. Беру участь в акціях. Замовляю додаткові хвилини. Качаю хіти від російських зірок. Ставлю на гудок хіти російських зірок, кожен місяць — різні. Навіть підключив собі послугу для комфортного спілкування з родичами з Венесуели, хоча в мене там родичів немає, та і я смутно уявляю, де це. Але головне, що в мене є Київстар, який мені пише. Спочатку я ставився до цього скептично, потім сміявся сам з себе і тарифів, які розраховані на олігархів, потім мене охопило певне занепокоєння, потім я розслабився, а потім з острахом подумав, що якщо одного дня не прийде смска? Зникнуть всі мелодії з гудків? Я не стану учасник акції «Виграй мільйон», «Виграй машину», «Виграй що-хочеш, тільки надішли смс вартістю 7 гривень на номер 00000006 без НДС і збору в пенсійний фонд».

Одного дня це трапилось. Чорний день, безрадісний. Я загубив телефон з київстарівською сімкою. Я не знав, як це відновити, тому просто сумував. Мій новий телефон мовчав. Я купив нові сімку, але так само — тиша. Я надіслав коротке повідомлення. Я телефонував за безкоштовним номером довідки. Я гори звернув, але Київстар мені нічого не надсилав.

Ось я вже випустився з універу, попрацював вчителем, накопив грошей і купив маєток на Жуках. Цілий день, запихаючись ікрою, граю в гольф, мляво спостерігаючи з вікна Лексуса за мурашником мегаполіса, я зовсім забув, що я сам. Гроші замінили мені все, навіщо так багато платять вчителям, навіщо, навіщо, поволі забувався на лише Київстар, а і універ, і все інше, дівчина в джинсовій курточці з кожним роком танула, немов зіговик, а бородатий друг досі грав свої пісні, а страхи і час робили свою справу, а ще чухалась права сідниця. Я розпливався і ціпенів, я був типовим заможненьким ублюдком, але я був сам. Аж раптом 8 травня зателефонував телефон. Звичайний телефон з дротиком і кнопками, про існування якого я і не здогадувався. Я підійшов, взяв слухавку і почув хрипке: «Сім днів». «Що-що?», — перепитав я. «Сім днів, — повторив голос, відкашлявшись. — Сім днів триватиме наша акція «Домашній Інтернет від Київстар»».

Я відчував, як у мене запаморочилась голова, і я, немов Татьяна Арнтгольц, ахнув, різко відійшов, дригнув ногою і відчув, як руки і ноги наповнюються життєдайною силою. Я знову житиму. Я не сам. Звичайно, я підключу Інтернет від Київстар. Висмикнув нафік сєтку, де 100 мбіт, і підключу вам домашній Інтернет, де 2 мбіта, в гарну погоду, і то не завжди. Я буду зі сльозами на очах сидіти перед компом, чекати, поки відкриється пошта, і радітиму — я не сам.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Євген, 17-11-2016

[ Без назви ]

© Шон Маклех, 17-11-2016

[ Без назви ]

© Артур Сіренко, 17-11-2016

[ Без назви ]

© Вікторія Т., 17-11-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.50055384635925 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Рецензія на серію «Бібліотека юдаїки»
Юдаїка — це наука, що присвячена всебічному вивченню життя та діяльності єврейської спільноти. Серія …
Андрій Крижевський «Евотон: трансформація»: Цивілізації в погоні за джерелом енергії
Незважаючи на те, що в інтернеті регулярно проводяться конкурси на фантастичні оповідання, якісної української …
Буктрейлер новинки «Чи скучила за мною твоя борода?»
Новинка видавництва Nebo BookLab Publishing — «Чи скучила за мною твоя борода?» — найніжніша і найзворушливіша …
Бог помер. Людина теж: Огляд книги «Angry Bird» Джанікашвілі
«Angry Bird» — книжка сучасного грузинського письменника Баси Джанікашвілі, яка містить лише дві п’єси: …