Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2435
Творів: 43510
Рецензій: 84777

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Моя М (18+)

© Арсеній, 28-10-2016
Ми познайомились з нею ще в школі. Пам’ятаю той старий яблуневий сад біля школи, якусь возню у дворах неподалік і каруселі біля покинутого дитячого садка, що мріли за деревами. Саме тоді я пізнав. Хоча слово «пізнав» занадто кострубате для того мого дитячого світогляду, адже тоді я їв «Мівіну» з суто дитячою безпосередністю, не розуміючи толком що і як. Взагалі, з «Мівіною» мене познайомив мій дебільний однокласник, який постійно ходив з відкритим ротом, а в минулому році став депутатом від «Опозиційного Блоку». Так от, той однокласник просто фанатів від «Мівіни». Кожну перерву або навіть на уроці він тільки і робив, що порпався в торбі у пошуках завітного жовтавого пакетика чи уже хрумав локшину натще, у нього був повен ранець того добра, воно тоді коштувало лише 50 коп.; і от він, замість книг, він набивав цим скарбом портфель, хрумкотів, плямкав, шурхотів, а на великій перерві розсипав по парті приправу і втягував її носом, немов елітний кокаїн. Я довго з ним спостерігав і тоді, у той день, коли яблуневий сад і всі діла, запитав, що цей мудак хаває. Мудак, тобто однокласник, дещо стривожено роззирнувся, перевіряючи, чи не слідкують за ним, мовчки та обережно відсипав мені «Мівіни» в мою чомусь тремтячу долоню. Я гмикнув, здається, якось зневажливо і одним махом закинув вміст своєї долоні у свою п’ятикласну пащеку. Минула доля секунди, доки зуби змикались на ще незнайомій, доволі твердій субстанції, і я ще нічого не зрозумів; коли зуби повернулись у вихідне положення, рот заповнив дивний смак. Дивний, але приємний. Я почав ритмічно жувати, витріщаючись у глибоке синьо-холодне осіннє небо, і відчував, що твердішаю, прямо як ці штуки в мене в роті. Хрум-хрум-хрум. Тоді ще не було сухариків, чіпси були занадто дорогими для середньостатистичного п’ятикласника, тому цей хрумкаючий смак, нейтральний, але водночас солідний, без відтінків і домішок, з отим прикольним звуком був геть новим. Це було вперше, так, так, це відбулось. Мабуть, щось подібне відчував Армстронг, ступаючи на незайману поверхню Місяця, Санніков, узривши бурхаючі гейзери тієї ще безіменної землі, Жак-Ів Кусто, спустившись на надглибокий шар океану і побачивши анус кита, зовсім нового кита, не зафіксованого в жодній книзі.
Коли це було? Рік так 2000-й. Боже, скільки часу минуло… І сад той майже засох. Але «Мівіна» досі зі мною. Вона пройшла зі мною все дитинство, і в новій іпостасі повернулась у студентські роки, ставши головною стравою у моєму студентському меню. Шлунок уже не дозволяв уминати її в сухому вигляді, тому я почав вигадувати з неї різні страви. Отак приходив з пар і, поки не почались «Друзі», ішов на кухню у самих плавках, одягав білосніжний халат та високий кухарський ковпак, ставав перед засидженим мухами вікном і починав своє кулінарно-студентське-мівінуте шоу. Я готував, як Бог, вигадував, планував, компонував. У моєму раціоні було все. Спочатку я просто запарював окропом, потім зливав його, додав спеції і все це прозаїчно з’їдав. Потім пішли інші страви: мівіна і салат, мівіна і сосики з АТБ, мівіна з сиром, мівіна з котлеткою, мівіна з пюрешкой (пюрешкой, порешкой), мівіна з мівіною, мівіна з хлібом, мівіна по-французьки, мівіна по-корейски, мівіна по-собачому, суп з мівіни, борщ з мівіни, хуй з мівіни, запіканка а ля Пісальд’є з пармезаном і угорським салатом, мівінові крусаони нісуаз з базиліком, томлена мівіна Айго-Булідо касуле-біск за рецептом Мішеля Герара viens ici p`tite pute je vais te fumer… Інколи тупо смажив яєчню, але в ці дні я відчував себе особливо нещасним.
Минув перший, другий курс, завершилось студентство, я почав працювати, дорослішати і я зрозумів, що остаточно їбанувся. Світ вислизав з-під ніг немов бананова шолупина, я плутав день і ніч, чорне і біле, одягав туфлі задом наперед, сміявся, там де треба було плакати або взагалі заткнутись, знав усіх бомжів на районі на ім’я, слухав якийсь кал і міг кілька хвилин стояти посеред кімнати, з натугою згадуючи, чого я сюди прийшов. Емоційний стан розділився на «дуже весело» і «дуже хуйово», і від останнього рятувала вона. Мівіна. Злий і втомлений, я приходив додому, діставав її з торби і, без зайвих прелюдій, немов тварина, зубами розривав її піддатливу упаковку. Потім по-мужицьки хапав її за хвилясті біляві боки, кидав у тарілку з окропом і, ледве дочекавшись п’ять хвилин, виймав свою велику ложку і з храпом вганяв її у хвилясті, спокусливі випуклості і починав ритмічно перемішувати. Зробивши з десяток грубих рухів, я перевертав її так, щоб переді мною опинилась ще незаймана поверхня, і вганяв свою ложку ще й туди, і перемішував, перемішував, перемішував….
Зараз у мене все добре. Коли мені виповнилось сорок років, я знайшов скарб і тепер живу на власному острові, якого немає на карті Тихого океану. У мене невелика хатинка з очерету, гамак, кокоси і мало чи не цілодобові сонячні ванни. Я повністю умиротворений і дохуя багатий. Звісно, «Мівіну» зараз не їм, мені це просто не потрібно, але часто, коли безмежне небо засипає міліардами зорь, з теплотою згадую ті часи. Вона мене тоді врятувала і показала, у чому смисл життя і де раки зимують, і хтозна — може, якби не «Мівіна», я б уже давно повісився або жив зі здоровим шлунком.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

До "М"

© Євген, 03-11-2016

[ Без назви ]

© Максим Т, 30-10-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 29-10-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.34699296951294 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжки Ксенії Заставської: Жінка, що відкриває історію
У прозі Ксенії Заставської форма, що нагадує так званий «дамський роман», стає ключем до історичних …
Огляд “Жуйки” Марії Козиренко: Музика врятує світ
Якщо ви гадаєте, що антиутопія сучасної літератури за сюжетами переважно схожа між собою як шоколадні …
Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …