Вітаю, мандрівниче. Можете звати мене Хароном. Я один з безлічі тих, хто зараз виконує його роботу. Тобто переправляю душі померлих в інший світ. Будь-який світ. Годі цих умовностей. Світ змінюється. Всесвіт теж змінюється. То куди мені вас відправити? Не знаєте? Добре. Давайте спочатку я вам розповім свою історію. При житті я був письменником. Переносив душі читачів у інші світи. Після смерті для мене нічого не змінилося. Я так само переправляю душі. Тільки в один кінець.
Одного разу до мене прийшов мусульманин. Ібрагімом його звали.
- Куди мені тебе переправити? - спитав я.
- У рай, - відповів він.
- У який рай? - поцікавився я.
- У той, де всі праведні мусульмани.
- А ти праведний?
- Так, - упевнено мовив Ібрагім.
- Що ж, я можу тебе переправити у світ, де зібралися лише праведні мусульмани. Але чи є це місце раєм... Не знаю.
- Що ти маєш на увазі?
- Ти знаєш де рай?
- Ну...
- От і я не знаю.
- Як це ти не знаєш?
- Скажімо так, якби рай існував, я б про нього знав. А так я не знаю. І жоден такий праведний мусульманин не знає.
- Ти хочеш сказати, раю не існує?
- Мабуть що так.
- Отакої... Я постився в Рамадан, їв тільки халяль, слідував заповідям, а тепер ти мені кажеш, що раю не існує! Де справедливість?
- Справедливості не існує. Є тільки я, - мовив я і засміявся згадавши Террі Пратчета.
- А може рай існує, тільки ти не хочеш мене туди доправити. Але тоді чому? - не йнявся Ібрагім.
- Я можу тебе переправити у світ, де зібралися праведні мусульмани, - повторив я. - Але чи є цей світ раєм? Це питання заважке для перевірки віри. Багато його не витримує і стають невірними. Просто хочу позбавити тебе ілюзій.
- Тоді веслуй у світ праведних мусульман. Якщо Аллах хоче перевірити мою віру, він вкаже мені шлях до раю.
- Твоя воля, - погодився я.
Іншого разу до мене прийшов злодій.
- Куди мені тебе відправити? - спитав я.
- А в рай можна?
- Можна.
- Добре.
- Але тільки якщо ти знаєш, де він знаходиться.
- От ля. А на небеса?
- Там тільки хмари. І холод.
- А де ж янголи?
- У світі янголів є ворота... Крізь них не пускають грішників.
- А звідки ти знаєш, що я грішник?
- Я розбираюся в людях. Є у мене така вада.
- І що?
- У тебе погляд злодія. Навіть зараз ти дивишся, що б таке поцупити з мого човна. На згадку.
- За все, що я вкрав, я відсидів. І сповідався у священика.
- На твою думку, цього достатньо? Розкрию тобі таємницю. Я не просто так вас воджу. Я відсіюю, хто чого вартий. Я можу доправити тебе у світ, де зібралися такі, як ти. Але чи захочеш ти жити в такому світі? Хоча, чому б і ні. Ти в такому світі будеш як риба у воді.
- А в цьому світі є моралізатори?
- Я думаю, що нема жодного.
- Тоді давай туди. Чого чекаєш?
- Твоя воля, - погодився я.
Мабуть у світі живих знову була війна. І до мене прийшов солдат.
- Куди мені тебе відправити? - спитав я.
- А які є варіанти? - перепитав він.
- Я можу відправити тебе у Вальгалу, де твої товариші, що загинули у бою, п’ють горілку і лапають валькірій.
- А ще варіанти? - поцікавився солдат.
- Ну... Скажи, тобі сподобалося воювати? Я можу переправити тебе у світ, де постійно йде війна. Там потрібні гарні солдати.
- Я своє відвоював, - сказав він трохи задумавшись. - Можна мені тоді у світ, де немає війни і вічний мир?
- Можна, - відповів я, - але тобі який саме? Просто таких світів багато. Можу відвезти тебе у світ диктатури, де всі ходять струнко. Непоганий світ для людини, що звикла до армійських порядків. А можу відвести у світ хіппі, де всі курять марихуану і не мають проблем. А можу у світ боягузів, що не виходять з дому. Чи навіть у світ мерців, що спочивають у могилах. Отам вічний мир, та спокій. Але то тобі варто було лишитись у своїй могилі, а не шукати інших світів. То тобі куди?
Солдат задумався. На довго задумався. Видно він не звик думати, коли за тебе думає начальство.
- Давай у Вальгалу. З товаришами якось веселіше, - врешті мовив він.
- Твоя воля, - погодився я.
Іншого разу до мене прийшов музикант.
- Куди мені тебе відправити? - спитав я.
- У світ рок-н-ролу, - упевнено мовив він.
- А куди саме? Є багато світів, де люблять цю музику.
- Наприклад?
- Світ, де зібралися всі відомі музиканти. Елвіс Преслі, Джон Леннон, Фреді Мерк'юрі....
- Ні, я передумав. Я не хочу бути у світі, де я був би лиш посередністю. Я хочу нести рок-н-рол у найвіддаленіші куточки всесвіту і бути рок-зіркою.
- Тоді тобі знадобиться власний човен. Я переправляю лише в один кінець.
- Тоді відвези мене туди, звідки я міг би почати.
- Ти хочеш узяти на себе важку роботу. Чи потрібно воно тобі?
- Потрібно.
- Скільки світів ти хочеш промандрувати, перш ніж знайдеш прихисток?
- Рок-н-рол вічний. І вічною буде моя мандрівка.
- Добре, я знаю один світ, де чекають на месію. Сам вирішиш, що робити далі.
І врешті, до мене прийшов романтик.
- Куди мені тебе переправити? - спитав я.
- До дівчини моєї мрії, - відповів він.
- До якої? До цієї? - поцікавився я і зіткав з туману образ Діани, дівчини моєї мрії.
- Як, ти її знаєш? - сторопів романтик.
- Вона сниться не одному тобі. І я тобі пораджу облишити марні сподівання. Всі мрійники — невдахи. А таким дівчатам не потрібні нікчеми.
- Не кажи так. Ми створені долею одні для одного.
- Чому ж ти не зустрів її у тому світі?
- Може якби вона справді там існувала, ми б зустрілися.
- Я скажу тобі, що ти погано шукав. Я знайшов щонайменше п’ять схожих. І з жодною у мене нічого не вийшло. Тому я облишив марні мандри всесвітом. І просто переводжу вас у кращі світи. Тобі варто навчитися любити звичайних дівчат і не забивати собі голову дурницями.
Запала тиша.
- То вирішуй, куди кличе тебе доля, - нетерпляче мовив я. - Мені ще сотні душ перевозити.
Романтик все одно мовчав. Наче води в рота набрав.
- Відвези мене у світ снів. Вона мені вже одного разу приснилася. Може я зустріну її там ще раз.
- Твоя воля, - погодився я.
То що, мандрівниче, куди мені вас відправити? Вирішуйте швидше. На мене ще сотні душ чекають.
