Ми стояли поруч. Не гріх і не якась помилка. Просто так вийшло. Ще й не погано. Бува двоє стоять на одному й тому самому місці. І ото вже точно жопа. Бо на одному місці залишитись може тільки один. Горець він чи ні – не суть важливо. Просто один. Або й один мінус один. Навіть на телеканал не потягне.
Так що нехай оці мінуси нам заздрять. Бо ми просто стояли поруч. Торкалися одне одного руками й думками. Очима пестили ноги й рентгенили душу.
Ми стояли поруч.
І було море і день перший.
Хвилі щосили неслись аби привітатись із нами. Вони цілували наші ноги, збуджуючи не тільки уяву. Камінчики перекочувались й переказували вітання від часів давно минулих. Ми посміхались і чекали. Кого? Чого? У моря погоди?
Ми стояли поруч.
У був вітер і день другий.
Повітря огортало нас своїми крилами і звабливо лоскотало. Вітер насвистував популярні серед вітрів мелодії. Мелодії були на перший погляд попсовенькими й легковажними, але тре було лише затамувати подих і одразу ж ставало зрозумілим, що мелодії ці чудово накладаються на ритм, який вистукували наші серця, а підсвідомість починала наповнювати їх філософським змістом.
Ми стояли поруч.
І було сонце і день третій.
Сонячні промінчики блукали нашим тілом. Від того було лоскотно і приємно. Ми обмінювались цими промінчиками і сміялись. Ловили промінчики руками й кидали одне на одного. Промінчики верещали в польоті, але не через острах впасти, а від задоволення.
Ми стояли поруч.
І був дощ і день четвертий.
Дощ прийшов поважно, із кортежем хмар. Аби краще розгледіти нас, підсвічував собі ліхтариком блискавок. Психоделічний танок крапель навколо, затягував у свій хоровод і душі наші танцювали.
Ми стояли поруч.
І був вогонь і день п’ятий.
Вогонь стрибнув з неба і оселився на дереві. Він був гарячим і несамовитим. Багато розповів нам про наші серця і на прощання поцілував полум’яним цілунком.
І був сон і день шостий. Уві сні ми стяли поруч, тримаючи одне одного за руку і бавились перестуком сердець. Наші посмішки разом із краплями дощу, в ритмі морських хвиль, під світломузику сонця, на крилах вітру танцювали полум’яний танок.
І був день сьомий...
...Я прокинувся і тебе вже не було поруч.
