В мовчазних лісах Явожна, як щороку і в цьому році у суботу, 10 вересня , біля пам’ятника присвяченого жертвам концтабору, у якому були насильно згруповані українці всіх земель НАШОГО Закерзоння, зійшлися люди, яким історія і пам’ять наказали тут бути і вшанувати тих, яким прийшлося переживати там пекло.
Цього року, на жаль, дуже мало приїхало НАШИХ людей, щоб відзначити чергову, вже 69 річницю «Операції Вісла» і згуртування у концтаборі в Явожні свідомих УКРАЇНЦІВ. А тоді свідомих українців було БАГАТО, тому так боялася їх післявоєнна польська влада, яка «Операцією Вісла» викинула українців з їх рідних етнічних земель.
Де шукати причин відсутності? На таке запитання відповіді не легко знайти. Ще кілька років тому до Явожна приїжджали автобуси з усіх куточків Польщі, де після жорстокого виселення нас у 1947 році з РІДНИХ земель, з рідних Надсяння і Лемківщини на західні і північні воєводства «нової Польщі». Були присутні наші люди з Сянока і околиць. Були з Лемківщини і зі Львова. Чомусь байдужість заговорила серед НАШОГО населення тут у Польщі, хоч «Наше Слово» раз у раз на своїх сторінках розміщувало повідомлення про відзначення чергових роковин трагічних подій. На мою думку, коли б хоч щодесятий читач нашої Газети приїхав у цьому році на цю сумну молитовну зустріч... А там і того відсотка не було. З Сяніччини приїхало дев’ятеро людей, а з Зеленогірщини тільки нас двоє... Сумна ПРАВДА. І хоч у концтаборі ув’язнені були священики Православні і Греко-католицькі, то, на жаль, православного священика при молитовному відзначенні не було... Після Святої Літургії, яку служило п’ятеро НАШИХ священиків, а далі відмовлення панахиди за потерпілих і вбитих катами табору. Дальше, своє слово на тему концтабору Явожно і там репресованих в’язнів, де їх більшістю були УКРАЇНЦІ своє слово сказали Консул генеральний України з Кракова і представники місцевих влад так Явожна, як і Мало польського Воєводства. Черговою точкою цьогорічної програми було покладення вінків при пам’ятній могилі, а далі діти з україномовної школи з Гурова Ілавецького в гарних національних вишивках зачитали вірші і заспівали патріотичні пісні тим, які спочивають в безіменних могилах серед явожнянського лісу і очевидно тим, які приїхали віддати честь борцям за вільну Україну. Також з патріотичними і церковними піснями вийшов дот присутніх мішаний хор з Вармінсько Мазурського Воєводства. Отець Шимон Яновський подякував усім , які насолоджували нас рідним словом і піснею і одночасно запросив на відзначення 70 роковин «Акції Вісла» , які відбудуться у 2017 року. Сказав він, що є думка, щоб у чергових відзначеннях до Явожна запросити і артистів, і істориків, щоб увічнити тих, що віддали життя за право бути СОБОЮ, тобто бути УКРАЇНЦЕМ. Тим, які по нинішній день ще не знають, сказати треба, що то власне отець Шимон і Пані Ірина Ковалик є тими людьми, які вносять величезну працю, щоб світ знав про злочин, який мав місце в концтаборі Явожно. Нагадаю, що Пані Ірина є одним з живих ще в’язнів того концтабору. Члени Управи організації Об’єднання Українців у Польщі разом з парафіянами Української Греко-католицької Церкви запросили усіх присутніх на почастунок, де був приготовлений теплий чай і кава, а також булочки і смачний поживний суп.
Коли ми всі гостилися, підійшов до мене Іван Криницький і питає: Василю, чому так мало нас тут сьогодні? Де є НАШІ люди? Де є молодь? А що буде, коли у вічність відійдемо ми і наше покоління?... Хто тоді згадає про трагічну долю нашого народу, яке за своє УКРАЇНСТВО віддали тут здоров’я, а багато і життя?
Ми пробували вдвох дати собі відповідь на ці завдані запитання, але вона не наповнює оптимізмом. Родиться нове покоління, яке вростає в чужину. Чужина краде нам наше минуле через фальшування історії. Мало сьогодні тих, які протиставляться брехні...
В післяобідній час всі роз’їхалися до своїх домів. Я впевнений, що більшість в думках питала себе – чому нас там так мало було.
До написаної статті приєдную ще свого вірша написаного у той день. Читайте, прошу.
Ліси Явожна
Ліс і душі
Чекали вас
У цю суботу.
Були отці...
Літургія...
Ви були проти.
Ви, не прийшли
Молитися
За синів волі.
Вам, краще було
Скритися
В чужому полі...
«Акція Вісла»
Вам німа.
Вами забута.
Мовчазні місця,
Тиша дня
І стежки круті,
Зойки душі,
Кров, сльоза.
Гіркота, болі...
Бачу, чужі
Для всіх вас,
Що правди голі.
10.09.2016р.
З повагою Василь Шляхтич
Явожно - польське місто, в якому після війни в концтаборі були усадовлені СВІДОМІ УКРАЇНЦІ з Надсяння і Лемківщини. Біля чотирох сотень там замучено.
