Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 43300, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.212.102.174')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Бойова шинеля

© viktor achinko, 19-09-2016
      За кухонним столом, наминаючи хліб та салат з капусти, мій знайомий Григорій Гаркуша читав газетку. Вона повідомляла з гумором, що якась співачка чи то знову виходить заміж, чи то розлучається. Що президенту куплені броньовані лімузини. Що застрелили чергового «крутого». Що скоро вибори депутатів ...
      Безробітний Григорій ні за кого з них не переживав. Та й саму цю несвіжу газетку принесла дружина Галя, прибиральниця. Може, з чужої поштової скриньки витягла або хтось викинув. Невідомо. «Що діється? --- думав Гаркуша, смачно хрумкаючи капусту і  криво посміхаючись. --Війна не війна. А повний розгардіяш!»
     У двері подзвонили. Григорій навіть здивувався, що пілікалка працює. Воду, світло відключають, а вона, паршива, тілінькає, відволікає. То прийшла Галя, кругленька, гостроглаза, з ганчіркою в руці.
     -- Бери гак! -- зажадала.
     -- А що таке?
     -- Тобі б тільки газетки почітивать. У нас сміттєпровід забили до другого поверху!
     -- А де той гак? -- запитав Гаркуша.
     -- Ти ж їм командуєш. Ну, так шукай.
     Григорій вийшов в коридор, де пахло смаженою картоплею та ковбасою. «Живуть же люди!» -- позаздрив. Крюк могли потягти  в металобрухт. Але на щастя він знайшовся в наступному під'їзді за трубою. По дорозі Гаркуша зустрів знайомого діда Петра з нагородними планками. Що вони позначали? Радянські ордени або бандерівські, а, може, власовські? Сьогодні вже мало хто знав це.  Дід поцікавився:
     --За кого кинеш голос, Гриша? За патріотів або ...
     -- Бачиш гак? -- перебив Гаркуша. -- Іду ловити обранця.
     Дід недовірливо оглянув довгий, загнутий сталевий прут.
     -- Так він же без наживи! -- пожартував якийсь кострубатий, начебто кимось ображений ветеран.
     -- А ми її зараз добудемо, -- весело пообіцяв Гаркуша.
На тому й розлучилися. Дід пошкандибав в аптеку або магазин. А Григорій натиснув кнопку ліфта і, поки той спускався, згадав, що розповідали про Чехословаччину. Там жили в різних нових будинках наші сімейні офіцери і місцеві. Так ганьба яка! Наші під'їзди обшарпані, брудні, лампочки розбиті або викручені. У ліфтах написи хуліганські. «Напевно, ми все-таки дикі, як кабани очеретяні», - вирішив Гаркуша.
     Галя вже намагалася відкрити лоток сміттєпроводу. Його заклинило чимось. Григорій розвернув довгий гак, щоб вставити в лоток, і зачепив кватирку. Скло її жалібно брязнуло і тріснуло.
     -- Недо-тепа, -- зітхнула дружина засмучено. Гаркуша почухав потилицю.
     -- Я ж не хотів. Воно саме цокнулось ...
Крюк не ліз під лоток. Щось щільне не пускало. Григорій підналіг. Прут зігнувся, і лоток відпав.
     -- Ось дай я! - дружина просунула в отвір обидві руки і нервово потягнула. Показалося сіре сукно. Чоловік теж вчепився, і вони удвох ледве витягли армійську шинелю. Без погонів та інших відзнак.
     Сміття посипалось вниз.
     -- У-у, дурили! -- вигукнув Григорій. -- Війну сховали.
      -- Та не в тому річ, -- сказала Галя. -- Мізки у когось поїхали. Винесли б на вулицю, віддали бомжам.
     -- Може, злість яка? -- розмірковував Гаркуша. - Шинеля начебто власовська або бандерівська. Глянь, пробита кулею або осколком. А тут вибори на носі!
     -- Ну, ти й фантазер, -- посміхнулася Галя. За вигадки вона і любила Гришу. -- Віднеси її на смітник.
     -- Та ти що? У ній, може, Запоріжжя брали в сорок третьому році. Танк стоїть на площі.
     -- Причому тут танк? -- обурилася Галя. - Його ж в сміттєпровід не заштовхають безпам'ятні!
     Гаркуша взяв шинелю на руку і поніс до сміттєвих баків. Ще здалеку, проте, помітив діда Петра, який шкутильгав додому. Григорій дбайливо поклав шинелю на край бака і пішов. Біля під'їзду щось змусило його озирнутися.
     Дід Петро стояв над шинеллю, і тіло його здригалося. «Плаче, чи що?» -- подумав Гаркуша і попрямував до старого. По щоках того текли сльози.
     -- Ваша, мабуть? -- співчутливо запитав Григорій. Дід хотів щось відповісти, та не зміг і безнадійно махнув рукою.
     Тут із рукава шинелі раптом випурхнули якісь сірі метелики, схожі на міль, та й кинулися до Гаркуші. Той відмахувався, ловив їх, підстибуючи та вигукуючи:
     -- Ось-ось переможемо! Ось-ось!


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 20-09-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71593117713928 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …