Він прокинувся.
Очі не розплющувалися, немов їх позасипали піском, сльозові залози не зволожували повіки, голова боліла після вчорашнього.
Травна система почала перетравлювати порожній шлунок, серце активніше погнало кров судинами, постачаючи організм поживними речовинами та киснем, легені активізували дихальні рухи.
Електромагнітні коливання запаху їжі, котра після вчорашньої гульні була розкидана разом із недопитим пійлом по усій квартирі, долинули до нюхових рецепторів, і декілька крапель слини виділилося із залоз у пересохлу ротову порожнину.
Якась пір’їна висоталася з подушки і лоскотала вухо, десь далеко грала музика, сусіди згори пожвавлювали загальнолюдський вранішній секс, інший сусід курив на сходах, і крізь щілину під дверима протягом заносило з під’їзду запах цигаркового диму.
Таргани вовтузилися у стінах, комарі пищали, гинучи від «Раптору», заблудла муха дзижчала і билася об скло, передчуваючи холоди, хом’як нервово обгризав фарбу на прутах клітки, бо ж був не годований уже декілька днів.
Свіже повітря хвилями прохолоди надходило через прочинену квартирку, дерева шуміли і поступово сповільнювали біг соків у капілярах, готуючись до зими, а жовте листя із тихим шелестом падало на землю.
Будинок перебував у стані складного обертально-поступально-коливального руху від подихів вітру, від хом’яка, від сусідів, від руху тектонічних плит, від обертання земної кулі довкола себе і Сонця, десь терлися погано покладені плити перекриття і сипався пісок,
Місто на декілька поверхів нижче продовжувало жити своїм життям: тролейбуси виходили на маршрути і губили роги, гуркотіли автомобілі й мотоцикли, вищали гальма, пронизливо лунали сирени.
У приватному секторі за кілька кварталів звідси у садку впало два яблука, бутерброди продовжували падали маслом униз, десь у Африці стадо слонів пробігло мілководдям через річку.
Сонце крізь шибку гріло щоку і будило водночас. Материки рухалися, галактики розбігалися, Місяць ще не встиг сховатися за обрієм і продовжував керувати припливами і відпливами, Земля ентропійно холонула, розсіюючи теплову енергію у Всесвіт.
А диктор із телевізора, котрого ще з учора забули вимкнути, продовжував розпинатися, про те, що автор, котрий по суті є також творцем, і, пишучи, творить власні, хоч і не довершені, світи, ніколи не дорівняється до Бога, бо не зможе охопити у своїх творах усього, що осягає Господь у своєму Божественному промислі…
