Закінчився період синтезу. Всі відчуття, спогади, знання за попередній період розвитку, які Фер вирішив зберегти для основи свого єства, енергетичними петлями розмістилися в ядрі молодого ейра. Те, від чого він вирішив відмовитись, сполохами розлетілись на всі боки.
Ейри - енергетичні створіння, мешканці міжзоряного простору, народжуються у спалаху нової зорі, живляться вільною енергією космосу. Вони періодично впадають в глибокий транс – період синтезу, в якому свідомо формують свою постійну сутність, нарощують незмінну структуру свого я. На поверхні ж їх тіла, в зовнішній сфері хаосу, вихор почуттів та бажань контролюються тільки волею ейра.
-Ух– ментальний вигук відбувся раніше, ніж він зумів вгамувати емоційну бурю від з’єднання свідомості з зовнішньою сферою. Ейфорія очікування з новою силою охопила його – настав час іспиту на отримання дорослого ім’я. Вольовим зусиллям він прийняв форму правильної кулі, як найбільш раціональної форми, погасив райдугу кольорів на поверхні власного тіла, змістившись в солідну фіолетову частину спектра. Потім таки не витримав і повністю розкрився, відразу відчувши всі прояви навколишнього світу, злився з ним.
Дві молоді зорі, що оберталися навколо спільного гравітаційного центру, об’єднанні в єдину енергетичну систему, створювали найкращі умови для існування ейрів, тому тут і росли діти: набували знань, одержували перші враження, вчилися контролювати власне тіло та формувати ядро своєї особистості.
Ейри рідко помирали, але і рідко народжувалися. На даний час тут було тільки четверо молодих ейрів. Двоє зовсім юних - Ті і Ді, весело ловили одне одного, літаючи між астероїдами, що потрапили в пастку гравітаційних сил двох світил. Фер знав, що наставники не могли вирішити Ті і Ді - це два ейра чи один. Народжені в спалаху однієї зорі вони виняток серед ейрів. Навіть в період синтезу сутності вони перебували в повному ментальному єднанні, тому і ядра сутності у них були майже однакові, що не заважало їм постійно сперечатися та сваритись між собою. Найстарший, серед дітей - Тер нерухомо завис у гравітаційному центрі системи.
Тер уже декілька разів тримав іспит на право мати доросле ім’я, але кожного разу повертався ні з чим. Він виконував вправу на концентрацію, маючи форму ідеальної кулі, змінював розмір та колір, одночасно тримаючи постійним енергетичний баланс обміну з космосом. Це була основа життя ейрів. Коли космос навколо «холодний», а саме концентрація енергії була невелика - ейри збільшувались, робили площу поглинання енергії більшою та ставали темнішими, їх рухи – повільними, економними. Якщо простір навколо був переповнений енергією, вони навпаки зменшувалися в розмірі та ставали подібними до маленьких зірок, яскравими та швидкими.
Фер захоплено спостерігав за вправами Тера, Ні. Йому ніколи не вдавалося досягти такої концентрації та самоконтролю. Ейфорія вмить зникла, якщо вже Тер не зміг отримати доросле ім’я , то і у нього, нема шансів, зовсім нема. Він відчув, що Ті і Ді зупинили свій безкінечній хоровод і зацікавлено спостерігають за ним. Тер на мить завмер, а потім продовжив свою вправу.
Ну що ж, пора. Фер трансформував себе до виду диска , один бік якого зробився повністю чорним, а інший спалахнув яскравим світлом. Дитяча вправа, що зветься «ейр створює вітер», використовується для подорожі між зорями. От отримає доросле ім’я, можна буде і прослизнути крізь «кротячу нірку», або взагалі зробити власну. Мрії. Мрії.
Фер вирушив у першу свою самостійну подорож. Політ без наставників. Довіра та перша перевірка молодого ейра уже не дитини, але ще й не дорослого. Дорога була не така далека, та Фер не горів бажанням швидше постати перед старшими. Він ловив попутні гравітаційні хвилі і летів темним полотнищем, міняв форму на диск і розганявся до максимальної швидкості, потім ставав темною кулею і летів по інерції, купаючись в енергії космосу, поповнюючи витрачену на розгін енергію.
Все має свій початок і свій кінець. Закінчився і його політ. Зоряна система, ще зовсім юна, всього з трьома повільними газовими гігантами, але з яскравою зорею, що випромінювала в простір так потрібну ейрам енергію. На орбіті першої планети і буде відбуватися цей іспит. Три старші ейри вели активний ментальний обмін, їхні зовнішні оболонки мали неправильну форму. Про колір і говорити нічого: яскраві різноманітні нарости та енергетичні вихори контролю простору та ментального обміну чергувалися з різноманітними темними плямами поглинання енергії. За такий контроль форми та спектру наставники примусили б молодших ейрів виконувати вправи декілька циклів поспіль. Щоб привернути їхню увагу,Фер збільшив інтенсивність випромінювання власної енергії.
- Відрекомендуйся, – звернувся до нього хтось із старших ейрів. Цікавість інших була зовсім неприхована. Не інакше, як вони з Фером мали різних наставників, або їх цикли навчання відбулися дуже давно.
- Я - Фер, молодший ейр, в мене іспит на отримання дорослого імені, – цю фразу він підготував вже давно, як йому здавалося, вона підходила краще всього. Давно очікувана подія відбувалася не так, як він уявляв, що дуже його бентежило.
- Ми старші ейри, що, відповідно з правилом випадкового вибору, повинні прийняти твій іспит. Я – Селін, - озвався той, що мав найбільш неправильну форму тіла.
- Я - Меліонор. Ти знаєш правила? – запитав у Фера той, що мав найбільший радіус кулі.
- Так, – відповів Фер, та похапцем в зовнішній кулі створив копію своєї свідомості, а основну виніс в створений наріст на поверхні кулі. Екзаменатори з цікавістю спостерігали за діями молодого ейра. Скільки разів він робив це під наглядом наставників, уявляючи цей час. І ось це відбулось, але якось буденно. Якщо він не складе іспит, цей наріст розвіється вільною енергією в просторі, а він буде пам’ятати тільки це роздвоєння. Якщо ж він складе іспит, то отримає право на доросле ім’я, право приймати самостійні рішення та нести за них особисту відповідальність.
- Що ти знаєш про Першого ейра? - запитав той що мав найбільш неправильну форму кулі.
- ПЕРШИЙ ЕЙР не має ні дитячого, ні дорослого імені, - Фер не очікував, такого простого питання, тому і розпочав з найбільш хвилюючої для себе теми. – Йому і не потрібне ніяке ім’я, він є творцем всіх ейрів, найбільш поважний та видатний. За деякими джерелам Перший ейр народився в першому вибуху, в тому, в якому виник всесвіт. За іншими, це відбулося у вибуху однієї із новітньої зорі в центрі галактики. Ніхто не може цього знати напевно, навіть сам Перший ейр. Багато промайнуло періодів перш, ніж він усвідомив себе і навчися формувати свою сутність. Ще більше пройшло часу, доти прийшло розуміння, що самотність не єдино можливий спосіб існування. Ніхто не може уявити скільки зусиль було витрачено ним, скільки поразок пережито перш, ніж у полум’ї нової зорі, під впливом дій Першого ейра, народився молодий ейр, дитина хаосу вільної енергії та розуму ейра. Всі правила побудови своєї свідомості, закони гармоній думок, що є основою життєздатності ейра, були створені і встановлені ним. Що там говорити, свідомість кожного ейра несе відображення свідомості Першого ейра. Ми всі в якомусь сенсі його копії.
Після того, як виникла раса ейрів, Перший залишався незмінним наставником не тільки для молодих, але і для старших. Виникло суспільство, що викликало необхідність створення нових правил, встановлення законів розвитку спільноти та взаємовідносин між різними особистостями. І в цих питаннях Перший ейр завжди був першим. Це він навчив, старших впливати на енергетичні течії так, щоб у вибуху нової зорі відбулося народження молодого ейра. Це він встановив правила по яким наставники навчали та виховували дітей. Ті критерії гармонії думок та почуттів за якими формується свідомість, були закладенні із свідомості саме Першого ейра. Він зник коли відбувалися перші спроби створення штучної «кротової нори» для подорожі на далекі відстані. Я сподіваюсь, що колись він повернеться, бо для ейрів його відсутність неприродна.
- Моє ім’я Літафер, – відрекомендувався третій старший. - Перший ейр, вже не вважається зниклим, ми знайшли його.
Думки Літафера позбавлені емоційного забарвлення вперше нагадали Феру, що він знаходиться перед наставниками, які приймають за нього рішення і відповідають за них та за його дії перед іншими.
- Ти знаєш, що таке енергетичний поріг? – несподівано продовжив третій ейр.
- Енергетичний поріг це, коли власна енергія ейра, що витрачається на засвоєння вільної енергії космосу, рівна засвоєній енергії. Простір, де вільна енергія має таку, або меншу густину, вважається непридатним для перебування ейра, - не задумуючись відповів Фер.
- Перший ейр, коли створив «кротячу нірку», потрапив далеко за енергетичний поріг, – почав розповідати Селін. – Власної енергії, необхідної для створення проходу для повернення в енергетично насичений простір у нього вже не було, а поповнити її в такому холодному просторі було неможливо.
- Він згаснув? – молодий ейр був приголомшений.
- Ні, все набагато складніше, - відчувалося, що розповідати Селіну важко. Він відчутно хвилювався, – Випадково потрапивши далеко за межі безпечного простору, розуміючи, що повернутися у нього немає змоги, і він приречений на повільне згасання, Перший ейр все-таки знайшов вихід. Недалеко від його виходу з «кротячої нірки» знаходилась зоряна система жовтого карлика де на одній із планет виникло і розвивалося життя, на основі хімічних реакцій. Наскільки ми змогли встановити, Перший ейр провів селекцію серед представників фауни тієї планети. Знищив одних тварин, а інших змінив. Мозок тих істот набув здатності утворювати невеликий локальний простір, в якому отримали можливість існувати елементарні енергетичні утворення – частини сутності єйра. Вся сутність Першого ейра була розподілена між всіма цими істотами, і вони набули здатності передавати цей дар наступним поколінням.
- Перший ейр згас, але його можна відродити, - продовжив Літафер. – Чотири старших ейра: один робить прохід до цієї планети, інший спалює її в енергетичному вибуху, третій в тому вибуху відновлює сутність Першого ейра, четвертий повертає всіх до безпечного простору.
- Так чому це ще не зроблено? – Фер навіть забув, що він на іспиті.
- Частини сутності Першого ейра спричинили появу розуму в представників тієї планети. Вони називають себе людьми, – зауважив Меліонор.
- Але розум - це проекція хаосу, на порядок. Хімічні реакції однозначні, вони не можуть бути середовищем для розуму, – Фер був приголомшений, він вважав себе хорошим учнем, а тепер зіткнувся з речами, які були йому незрозумілими.
- Ти маєш рацію, але взаємодія елементів сутності ейра, яку люди назвали душею, з процесами біологічного життя, спричинила виникнення самоусвідомлення. І ми не можемо збагнути мету Першого ейра. Вона полягала в збереженні своєї сутності, чи це був його останній дар всесвіту, створення розуму в такому прояві, – промовив Меліонор.
- До тебе питання: ейри повинні відродити сутність першого ейра, чи залишити життя тим створінням? – запитав Літафер.
- Скільки є розумних там, на тій планеті?- запитав Фер.
- Декілька мільярдів, - відповів Селін.
Фер приголомшено завмер. Він не міг зробити вибір. Що важливіше? Повернення першого ейра, чи залишити його там та зберегти життя тим розумним створінням?
- Я не маю відповіді, – нарешті відповів Фер. Він дійсно не знав, що відповісти..
- До кінця періоду, вибереш та повідомиш нам своє доросле ім’я, - промовив Селін.
- Чому? – молодий ейр розгубився.
- Є питання, відповіді на які, мають лише діти, - сумно відповів Селін…
