| © Роман К, 25-07-2016
|
Сіли ото, значить, ждать. Дістали карти – і давай в сєку різаться. Аж тут приїжджає підкріплення – сирена реве, мигалки мигають і два неператестовані мінта разом з ними. Нахєр, кажуть, ви його замочили? Він вам бабкі висів? Та нє, кажуть патрульні, ми вобщє он в сєку ріжемся. Полізли непереатестовані в кишені, дістали звідти двадцять гривень – і сіли різаться з патрульними, програли все, сказали, що так нечесно, бо в них форма стара, от їм і не везе, тож віддавайте двадцять гривень назад. Карточний долг – дороже честі, кажуть патрульні. Ну і хуй з вами, підарасами, кажуть непереатестовані, повертаються до тіла, і не бачать, як у патрульних очі забігали, а душа в цей час про залиту кров’ю труну мандить.
Аж тут вулиця розкричалась, ще одними мигалками, як не дивно, але розмигалась – і неквапно підкотила швидка. Вийшли звіди два лікарі і кажуть: «Шо ви тут?» Та в сєку он ріжемся, кажуть патрульні. О, кажуть лікарі, а в нас тут пійсят гривень є! Не грайте з ними, кажуть їм непереатестовані, які тіло почали обшукувать, вони махлюють. Да? – кажуть лікарі. Да, - кажуть непереатестовані. Ну ок, - кажуть лікарі, - ви там його вже обшукали? – питають вони. Да, - кажуть непереатестовані, - треба комусь подзвонить, щоб на впізнання приїхали, - кажуть. – А яке сьогодні число? – питають. А їм кажуть, що восьме. Ага, кажуть, а який день? Середа. Угу, кажуть, а по чом тепер любительська? Та хєр його знає. О! І-і-і-і-і, - кажуть, - готово! І розблокували дисплей. Ой, аж підстрибнув патрульний, а дайте хтось подзвонить, бо дуже треба! На, кажуть непереатестовані, патрульний бере телефон і каже альо, привєт мала, ти чого це спиш? Шо, не впізнала? То багатим буду. А шо ти там? Ага. А як діла? Угу. А як здала? Еге. А скучила вже за своїм жеребчиком? То я скоро приїду, то ти жди. Борщу навари, поняла? Ну всьо давай лялю. Нате, хлопці, - каже потім, - спасібо вам. Ну хлопці взяли і давай шукать, кому б то подзвонить. О, каже один, то шо нада. Набрав номер, та й каже: «Слухай, Вітя, це я, а можеш мою малу завтра з садіка забрать, бо я опше галяк. О, дяк-с, ми тепер уже друзя». А потім такий: «Блядь, а кому ж на впізнання подзвонить?» А другий: «Пошукай маму». – «Тут сестра є. Давай її?» - «Ну давай». – «Альо, це сестра? А як вас звуть? О, а мене Женя, я з поліції. Ви дуже зайняті? Молоді Ви ще спать в таку пору! Короч, тут таке діло: ми Вашого брата, по ходу, мертвого знайшли, то приїдьте в лікарню – ну, знаєте, біля дерева ото, - на впізнання. За годинку. Всьо, до побачення. Там Вам лікарі усе розкажуть. Доброго здоров’я і Вам». Домовивсь? – питають лікарі. – Да, - каже. – От і добре, - кажуть лікарі, - ми поїхали. – Да, - кажуть, - ви там оформите потім все, да? – Да. – Ну всьо, давайте. – Прощайте.
Лікарі поїхали з трупом разом, а непереатестовані такі: ой, а у нас тут двісті гривень в кишенях випадково завалялось, хочем відіграцця. То ж давайте, кажуть патрульні, сіли вони всі кружком біля тротуару і давай знов у сєку різацця.
Буде ще
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
