Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 4305, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.72.44')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза кінець світу-2013? панацея!

Golden Paradise ІІ

© Олег МАРИЦАБО Серый, 01-04-2007
Liomikart luomi ale Mia Foretti lene prono zene Cia. Моя скептична душа, яка завжди в усьому сумнівається, нарешті стала сумніватися у сумнівах. І тепер я розмовляю сам із собою, сперечаюся і тверджу. Але що я доводжу? Щось. А ви знаєте, що кінець світу в 2013 році? Ну, не зовсім кінець світу. Кінець, але не зовсім. Це буде – буде це. Збережено? Коли хворіють ваші душа і тіло, шукайте відповідь середини – там є ключ. Але де він? Ми нічого не робимо, але життя ваше – чорно-біле. Обережно? Ми нічого не говоримо, але всі думки чуємо. Стривайте? Ми – разом із вами. Сумно? Наше мовчання про себе говорить – вам його присвячую. І намагаюся жити чесно. Чесно і праведно. Бо знаю, що якщо цього не буде, зовсім нічого не буде. Принаймні для того, хто не є. Скільки в нього рук? Я бачу вище начало агні его сприйняття скрижалів небесних і земних: вище, значно вище. Вище холоднокровних небесних жителів на архі благо сприйняття. Небожителі? Чи вірите ви у Бога? Ні? Ви не знаєте, хто він такий? Ну то що ж, горіть у пеклі. Рай не для вас. Ви так не думаєте? Говоріть. До себе. Мовчки. Туди, є де Храм Істини – істинні харчі для втаємниченої душі. Не заривайтесь. Не завмирайтесь у землю. Повторюю, я вмираю. Я вмираю, але житиму, бо в мені ще жаріє іскра. Іскра небесної години і часу дня вже наступного. Я живу для життя і про життя, а не для смерті. Я живу, бо не можу інакше. Я живу, бо не можу не цінувати його дар. Що я можу? Своє життя наступне вам присвячую. Це мовчання. Моє життя – мовчання. Воно вже є – настало. Але не для всіх. Коли бачите більше, все є дивовижне. О, Морелла! Я вмираю, але житиму. Бо живу я не для смерті – для життя. Настрій? Сьогодні гарний день життя усім донькам і синам Його. Слово честі? Слово неба і небожителі говорять ним, Оком Сіону,- останнім живим абсолютним мостом і містом людей на Землі – поза нею. Богів? Істини. Храм Істини. І кожного разу небо до нас наближається – відпускає Ангелів небесних і Синів земних. Народжує? Це ми ще побачимо, хто кого народжує. Навчіться не лише берегти, але й любити своє тіло: воно вам дано для прозріння і посвячення. Скажіть мені, навіщо бути з диаволом, коли є могутні Око Сіону і Господні діаманти-ломікарти? Все є в руках Господа всемогутнього? Треба вирішити, хто із вас усемогутній. Єдина позиція? Краще говорити „поза”. Але яка? Повторюю питання: „Все в руках Господа?” Ні, все у ваших руках. Ви – Господь Бог. Хто з вас – він? У руках диавола і хліб є мертвий. Незалежно від того, що в його руках. Незалежно від того, чи хто живий. Ні від чого незалежно. Головне – руки які. Нічого не головне. Якщо я говорю до вас, то це означає, що я розумію швидше, йду раніше, а ви говорите слідом за мною? Пізніше. Тобто, наступні ваші стопи ваші є лише продовження моїх? Я пропоную вам іти до самого прекрасного Бога, що є у світі – його святиня і храм усередині вас. Чуєте? Слухайте серце. Воно б’ється. Поки що. Не ігноруйте його. Бог – собор своєї душі, а не чужої. Мова про те, що ви або з Богом, або проти нього. Ви або з природою, або проти неї. Якщо ви проти неї, ви проти мене. Якщо ви проти мене, ви проти них. Якщо ви проти них, ви проти вас. Якщо ви проти вас, ви проти себе. Якщо ви проти себе, я вас уб’ю. Бо я – то ви, а ви – то я. Сім’я чия? Повернімося до смерті. Уб’ю смерть у собі, яку виношую. Кармічними законами або звичайними. Якщо ви не приймете нашу природу такою, як вона є, за власним бажанням, ви теж скоро помрете. Всі ви скоро помрете, коли не чуєте мене. Якщо чуєте мовчання, ви – безсмертні. Наче квіти. Вони прекрасні. Воістину так. Це. Ви не чуєте природу? Вмирайте, бо не не слухаєте її. Як би ви не крутилися і не жбурляли камінці, природа знайде легкий старт, бо вона диктує умови, а не ви їй. Нашими словами і своїми. Парадокс? Чистилище. Ви знаєте, що? Мою посмішку вже порівнювали з ним, але насправді моя посмішка – не моя. Не моя, а твоя. Я її вкрав. Коли ти спала, звісно. Спала, а не прокинулася. Мертвим сном. Вічно мертвим. Мертвим, а не живим. На жаль чи на щастя. Швидко? Це успіх. Наше спільне щастя. Воно приходить мовчки восени. Коли зима спадає і літо відкриває. Воно сміється і літає, підноситься, усміхається. Роль і могутність істини має лише Господь Бог. Тепер, коли майже нічого не залишилось, це є актуально. Банально, але не мені вирішувати – тут я ніхто і ніщо інший. Більше мене вже немає, але з’явиться ще той, що не є. Це буду я. Повторюю, що роль і могутність істина має лише Господь Бог. Тепер лишилося виявити, де саме є Господь Бог. На Землі? У Серці? Все це буде після смерті. Але чиєї? Ніхто не помирає до кінця. Лише ті, що вірять у нього. Хто він?
Zaroza Maytreja. Я чую писк і вереск – це тріщать малі диаволи. Але то що ж? Це ваш вибір. Оскільки він ваш, він – правильний. У всякому разі для вас. Зло і темрява? Займіться краще коханням, а не війнами. Господи, бережи вас – ви самі собі Господи. Я сиджу у вашій кишені. Але де я сиджу? Ми помиляємось? А чи не думали ви, що є можливим той факт, що помиляється інша частина світу? Всі, окрім нас двох.
Prahma Rhaciteli. Проходьте, розташовуйтесь зручніше. Ви зараз на місці? Порожньому. Знаходитись у єдиному місті набагато складніше, ніж бути у хаосі. У триєдиному місці тим більш. Приходьте у Бога або у диавола – це вибір особисто ваш. І для вас. У випадку з Богом ви будете жити, у випадку з другим ви будете мертві. Жити чи не жити? Вмерти чи радіти? Бути чи не бути? Ось у чім питання. Ми будуємо світлі міста – міста світла. Світла, а не темряви, коли ви подумали. Не думайте краще – це буде світло. Бо ми йдемо до світла Божого – це Божі міста будуються. Їх населяють Ангелі і Боги Святі, а не люди. Їх утворюють небесні жителі разом із небом, а не земляні нарциси у землі. У них немає попілу золи – це міста радості і щастя – наші міста. У них живуть самі Ангели-Боги – це міста Храму Істини. Істини, а не чогось іншого. Ви – наступні. Усі ви приречені на вічне щастя. Ви, Ангели і Боги мої! О, мої смертні діти, ви більше не смертні! Більше не тонете у лайні і розпусті – капусті. Тепер у вас єдина скрижаль – добро. Це є любов, а вона – це я. Інша частина її. Її і мене – це ваша частина. О, мої смертні діти, ви більше не смертні! А такі, як я є – безсмертні. Моє обличчя породжує свою присутність, яка народжує щастя. Вам буде краще, щоб я не відвертався – це у ваших інтересах. Я – ніхто. Але життя моє наступне. Бо очолює воно при цьому всі міста, всі міста світла. Нас не зачепить кінець світу: його мури і тортури. Приєднуйтесь до тих, кого не зачепить. Прищепіть любов істини у свого начала дітородного. Мандрівник? Я не можу просто так взяти і пробачити тебе. Скажи мені, Дитя Моє, ти покаявся? Мовчання – згоди знак. Тепер я можу більше вже пробачити тебе, Сину Мій. Символи? Це добра доба – доба добра. Кобра? Знання. У цьому є світло. Світло, а не темрява. Хоча як хочете – мені плювати. Я плююся водою. Всередині кипить? Я пишу книги для посвячених і про посвячених (утаємничених), бо не я пишу і не мої це книги. Бо не я пишу і не вони посвячені. Я пишу для обраних і про обраних: ви можете стати такими, коли доторкнетесь. Або і надалі вмирати людиною. Далі? Сальваторе. Ви, все це ви. Тиша. Мертва. Від того, що жива. Запала? В душу. Тому обирайте: вмирайте або помирайте, живіть або радійте. То що ви обрали, горіти в пеклі чи радіти у Раю? Ви живі. Поки що. Тепер у вас є вибір: горіти чи радіти. Діти, ви живете чи вмираєте вічно.
Cejlaproprohn. Я вам даю останній шанс на цій землі: або ви будете добрими, або ви будете мертвими. Кохання? На стіні висить розп’ятий спаситель. Праворуч від розп’ятого – нерозп’ятий спаситель. Сила? Найсильніша сила в того, хто використовує силу опонента проти нього. Зло? Ваше зло обертається проти вас. Тому будьте добрими. Або не будьте взагалі. Будьте і до вас повернеться добро. Це ваш дім. Я люблю насолоджуватися хлопчиком – не звик розсувати ноги. Гоб? Господи, помилуй грішників і тих, що не бачать себе такими. Боже, помилуй усіх тих, що бачать і не бачать, поможи їм стати на шлях істини. Господи, будь милостивий; милостивий і всерозуміючий; всерозуміючий і всепрощаючий. І взагалі, роби те, що ти робиш завжди – не роби нічого. Просто залишай ці правила гри незмінними протягом усіх-усіх років. Реалікт? Свято духа і народження його. Діти? Квіти! Йдіть туди, де світло сходить уночі – воно світить. Світить і б’є ключем. Ті, хто не розуміє світла, відчувають біль і страх, а ті, що вміють розуміти – Рай і вічне блаженство мають. Де воно? А ви де? Справжні ви, із крилами, а не з пластмаси; справжні ви – Боги, не з пластиліну. Тілесні небожителі? Щастя і радості. Я буду жити по-новому. Тепер – ми. Всі ми. Будемо жити по-своєму тепер. Де ваша ілюзія свободи? Ви запхали її у зад Господу Богу. Тепер у нього тече звідти кров. Геморой? Любов. Ваша любов до нього? Кров. У вашій душі лежить. Ви – кінчені виродки, а не люди. Ви – диаволи. До тих пір, доки не станете Богом. Це я кажу так – ви говорите. Я просто цитую різні джерела розуму превеликого і всерозуміючого, всечуттєвого і всепрощаючого. Милість? Ласка Господа – ніжність. Любов? Кров. Гола, я тебе люблю. Мовчки і про себе – теж мовчки. Не треба? Не буду. Але чому я буду? Сама знаєш.
Quandja Lartfontino. Вже сонце червоне – серце. Воно залите кров’ю – вашою кров’ю. Тих, що мертві і живі. Люди – втілення краси в житті природи. У цій гармонії є безсмертя – вічність. Але не завжди. Лише для тих, хто вартий життя. У період кінця світу в багатьох диаволів підвищиться сексуальний інстинкт і прагнення до оргій капетенуз і катетів, що в результаті призведе до остаточного здичавіння, виродження населення і, врешті, до власне кінця світу. Задоволення тваринячого інстинкту підвищиться саме тоді, коли ви опинитесь на межі між життям і смертю. Оргія? Це вже як хочете. Як це? Спіраль. Навіщо? Книгою вашої душі можна змусити плакати, журитися та помирати. Але навіщо це робити, коли можна радіти, сміятися і жити? Бог дає вам крила, дорівнює вас до Ангелів, дає волю і свободу Абсолюту. Бог вам дає крила, а ви їх рубаєте на паркан. Сьогодні, щоб ви заплакали, треба або велика радість, або велике горе, що, загалом, одне і те ж. Не хочу вас засмучувати. Але. Якщо кінець світу – це велике горе, то де тоді велика радість? Початок. Але. Не доводьте нас до крайнощів. Бо. Ми всі – діти природи. При цьому. Людський страх рухає життя. Так само, як і велика радість. Щоб узріти її, треба зріти велике горе. Скоро буде горе, якщо не відкриєте радість раніше. Ну то що ж, обрані читають слова мої – чужі. Вітаю вас у Раю.
Fukidid. Ми прийшли з миром, але буде війна. Буде, коли ви не хочете миру. Кого ще позвати? Мене? Його. Бо. Він. Читати почне після того, як вмре половина планети. Лавина? Боже, і хто же почне? Благослови тебе Рожа-Гожа. Хто це? А хто не це? Бог і половина нас – наша лавина. Кінець світу в кожному з нас – у кожного свій кінець світу. Але навіщо йому бути з нами, коли може бути початок – новий початок? Ти. Іноді посипаєш мою голову попілом. І метеш мене у сніг. Але я не засмучуюсь, бо головне – впевнена ходьба на шляху до Божої Істини. Істини, а не чогось іншого – безодні. Помру я? Ха-ха. Прийдуть трильяди таких, як я – Воїнів Світла! Ви – запчастини мого великого механізму – годинника, пісок якого змовк. Ви призводите у рух великий організм – Господа Бога. Ви – частина себе так само, як і частина кожного з нас. Наша лавина, що є частиною природи. Краще бути ближчим до квіточок і пелюсточок, ніж до того, що вас оточує. Ми помиримо планету. Але буде це до її смерті чи після – вирішувати вам. Ібо же восстануть браття і сестри із великих орденів, посвячених Господу Богу і Божій Матері.
Amuragelij uns Inshe. У кожному з нас є Бог. Наша задача – виявити і пізнати його. Божественне начало – наймудріше і наймогутніше у світі, бо дає абсолютну свободу і право на вибір. На відміну від шляху диавола, від Бога завжди можна відректися. При цьому Господь лише усміхнеться вам услід, бо знає, що ви до нього повернетесь. Диавол – навпаки, намагається утримати вас якомога довше біля себе, оскільки ви – раби його і слуги. Менше того, ви самі – диавол. До тих пір, доки не станете Богом. Амур говорить більше. Де він і стріли його? Ви є я. Більше того, ви виходите з власного я. Це квантр-культура позитиву. Нозалій? Я хочу бути з вами. З вами і аж до самого кінця світу. Для того, щоб стріти початок. Новий початок нової ери – Ери Господнього Блага і Божества. Благослови же вас Бог. Амінь.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.046905040740967 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати