Тіма, Саня і Антон йшли безлюдною вулицею Міста у супроводі собаки Антона, трирічного пітбуля - пса по кличці "Сімба". Хлопці були "під мухою", світ здавався яскравим, не зважаючи на напівморок, який ледве пробивало тьмяне світло вуличних ліхтарів тої пізньої години. Життя-свято і все по силах.
- Тон, шо там твоя псина? Слинько, а не пес, - Тіма копнув собаку ногою.
- Так він до тебе звик! А так - розірве, і не помітить! - захищав пса хлопець.
- Він і себе не захистить, не те що тебе!
- Споримо!? - Антон поглядом нишпорив по безлюдній вулиці у пошуках підходящої жертви.
- На інтерес!
- Ок! - Антон пожвавився - Он того бомжа, спорим - за тридцять секунд покладе.
На протилежному боці вулиці йшов худорлявий хлопець з накинутим на голову капюшоном. Від пронизливого вітру його захищала армійська куртка - "парка", пошарпані джинси і старенька кепка, потертий козирок якої визирав з-під каптура. Все те разом не надавало постаті хоч якогось показного вигляду.
Коли пес достатньо розігрівся, по команді «Фас», його спустили з повідка.
Жертва йшла, мерзлякувато кутаючись від холодного вітру. Краєм ока хлопець давно примітив п'яну компанію на протилежний стороні вулиці та добре чув їхню розмову...
Собака щодуху мчав назустріч. Роззявивши пащеку Сімба в останньому стрибку, розпластавшись, летів у напрямку шиї... пульсуючої кров'ю шиї.
Наступної миті сталося те, чого трійця навіть не очікувала. Хирлявий з виду хлопчина, несподівано жорстко викинув ліву руку в бік собаки. У момент зіткнення тіл, долоня перетворилася в кулак і рука майже по лікоть увійшла в глотку пса... Паща не зімкнулася... Права рука висмикнула з кишені в’язанку ключів. Гострим, від дверей квартири, ключем, що сяйнув в кулаку немов блискавка, хлопець наніс швидкий удар у груди пса, шкіра лопнула і ключ без спротиву увійшов всередину. Затим він швидко поміняв його на довгий - від вхідних дверей під'їзду, проштовхнув ключ далі, між ребрами - до самого серця. Кинувши ключі додолу, пальцями розчавив очі пса, які лопнули під ними зі звуком роздавлених риб’ячих ікринок. Хват послабився, закривавлена рука була звільнена. Хлопець на мить завмер у повний зріст біля тіла собаки, що судорожно здригалося в передсмертних конвульсіях.
На протилежному боці вулиці за всім тим спостерігали три застиглі від жаху постаті. Тінь в капюшоні, у тьмяному світлі ліхтарних вогнів, швидко прослизнула через дорогу в напрямку трійці. Ключ наніс три блискавичні проникнення в горла людей.
Поліція довго шукала вбивцю... Навіть після експертизи ДНК, яка вказувала на загиблого в АТО бійця на ім'я Андрій...
