Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2534
Творів: 45684
Рецензій: 89394

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза авторська проза

Діду, не спіть

© Надія Позняк, 11-05-2016
    Що я знаю про ту війну? Тут одним махом не описати історію роду.
    Мій дід по батьковій лінії був на фінській, але він нічого не розповідав про неї, мабуть, то була велика військова таємниця, і, коли я запитувала: “Діду, а шо ви робили на фінській?”, - він обмежувався одним словом :”Воював”. Особливо мені кортіло погомоніти на “воєнні теми”, коли він чистив свою здоровенну мисливську рушницю, перебирав патрони, щось там заряджав-перезаряджав, а я крутилася під боком з бажанням  “Діду, дайте стрельнуть”, але він сердився і проганяв мене, бо вже через якийсь час на городі бахкало, і здіймалася ціла курява вороння.
      Дід сідав на табуретку, зроблену власними руками, дубову, дебелу, запалював самокрутку, дим кільцями завивався в перерізі сонячного проміння. Я підходила до нього, гладила  по голові. Мої дитячі пальці знаходили сивоволосу  шовкову ямку: “Діду, що це таке?” “Ранєніє”, - і починав скупо розповідати, та вже через декілька хвилин дід дрімав, слабо реагуючи на мої запитання, а я смикала його за рукав : “Діду. Діду! Не спіть!”

     Що я знаю про афганську війну? Це трагедія для українських сімей. Мого брата в 79-ому брали в армію. Мені тоді, як то кажуть, не доходило, чому батьки мої “пеклися” декілька днів підряд до чорноти, а потім зраділи (!), дізнавшись, що їхній син із Дніпропетровська вже їхав до НДР, вірніше, їх везли, сумських новобранців, а звідти, подейкували, із Західної групи військ, була менша вірогідність попасти  в “Афган”. Йшли роки, десь  там хтось воював, а  тут  хтось зустрічав цинкові гроби. Ми ж, молоді дівчата, сміялися, ходили на дискотеки, на побачення, виходили заміж... Одного разу в школу, де я працювала, на 23 лютого завітали провідати своїх вчителів випускники школи,  лейтенанти-афганці, які перебували в заслуженій відпустці. Вони йшли коридорами з бойовими відзнаками на грудях, стрункі, мужні,  від них віяло порохом, східним вітром і подвигом. Вони йшли до моїх шестикласників на виховну годину. Чоловіки запитували: «Надежда Михайловна, о чём  нам говорить?» Вони хвилювалися!  Акцент було зроблено на знаннях з математики та на високоморальних якостях людини. Діти писали побажання,  складали вірші. Передали малюнки,  вручили квіти. Сорок п`ять хвилин збігли.   “Эх, Надежда Михайловна,  если бы вы знали... если бы можна было рассказать ...когда ствол пушки наводишь на село...» - з гіркотою  кинува один із них.
      Що я знаю про цю війну? Те, що я бачу. Те, що відчуваю. Пишу - сльози навертаються. Війна підійшла впритул. Але віра  не полишає: вона то жевріє, то пульсує, то завмирає  окопами пам`яті.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 13-05-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0337369441986 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …