Найперші спроби нашого життя - завжди унікальні,а їх значення-неоціненне.
Змінюючи школи, все рідше думаєш про почуття, що прив'язують тебе до кожної з них. Просто безнадійно це. Ти навіть не встигаєш звикати. Проте, є і плюси. Зрештою, виводиш якийсь алгоритм, котрий упорядковує людей на новому місці. Знаєте, ділить: ті пацюки, які здають кожного, ті "альфа", які забирають всіх жінок і підминають під свої зади роботящих собак, а ті просто "нейтральні туші", ходять тут, антураж створюють.
А тут ти. Ну ти. Котрий новий. Куди себе віднесеш?
Не поспішати. Шлях від "альфи" до "туші"-коротший за момент життєвого щастя. Не багатьом вдається навіть пройти всю цю "буденщину і пошлість", поки дістанешся чогось кращого, аніж місця в сраці "шкільного соціуму". Неймовірна подорож.
І знаєте, я її майже пройшов, поки не з'явилась ця пума. Вона просто зістрибнула на мене! Вийшла з тіні в такий момент, коли я найменш очікував.
День і без того був паршивий. Суботні ранкові пари. Гомін затихав лише в такі дні. Бугаї спали на останніх партах, інші намагались здаватися порядними учнями, але не розумів для чого, коли навіть вчитель засинав, начитуючи матеріал зі старого зошита. Думаю, таких вже не знайдеш..вчителів. Він справжній професор, хоч і не написав нічого більшого за рецензію до "Кладовища" Кінга.
В такий день я мав прибирати той клас. Ненавиджу це заняття. Ти наче санітар, який чистить від гною кульовий отвір у серці. Скільки б ти не вичистив, це не змінить ситуацію..Найприємнішим було поливання квітів. Коли всі залишки їжі вишкрябані, а жуйки відідрані, ти можеш відчути запах квітів, які росли у глиняних горщиках. Тоді й вирішив пожартувати один з "альфа". Просто штурхнув мене з лійкою біля пуми..Так, цей крик я не забуду.
-МУДИЛО! КРИВОРУКИЙ ІДІОТ!
Вона саме купила нове плаття і так хотіла ним похизуватися. Справді гарне було. Таке коротке і цей гарний морський колір. Не дивно, що коли вона його носила, кожна жива істота, що могла розмножуватися, бігала довкола, намагаючись оглянути її тіло з усіх боків. Але мокре. Так, тепер воно було мокре.
-НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ!
Гучний крик. Подібних в житті я не чув. Він так проникав у вухо і дзвенів, що здавалось, ніби мій будильник поселився там. І наче нічого такого, але дивно, що тепер цей самий крик, змішаний зі стогоном задоволення, нагадав про нашу зустріч...
