Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44260
Рецензій: 86428

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Повість

Там, де живуть чудовиська (6).

© Юрій Кирик, 27-04-2016
***

Того для в майстерню Йосіка завітав  якийсь турист із Німеччини. Хотів аби майстер обтягнув шкірою старий Псалтир. Та не встиг той оглянути книгу, як очі іноземця прикипіли до переліцованого Йосіком Євангелія з гравюрами Федорова. Попросив подивитися. Видко мав фахове око - уважно дослідив книгу й запитав чи він не бажає її продати. Йосік заперечливо покрутив головою.

- Залежить за скільки не бажаєте? - хитро мовив іноземець, видко добре знав галицьких євреїв і їхню манеру торгуватися .. За десять тисяч євро не бажаєте? А за п'ятнадцять?

Йосіку конче потрібні були гроші, до того ж клієнт назвав суму набагато більшу, аніж за неї намагався вторгувати сам метр... Іноземець уважно окинувши поглядом Йосіка мовив:

- Докину іще дві. Більше вам в цьому місті і ніде інде ніхто не дасть.

Пропозиція була надзвичайно вигідна, але - продати раритет за спиною Лазера? Такого він ніколи не робив... Та й як мав би оправдатися опісля?

- Не розумію? Чому ви вагаєтесь?  - нетерпеливився іноземець. Ви ж розумна людина й думаю, не сумніваєтесь, що я кажу правду?

- Знаю, що я розумна людина, тільки грошей мені це чомусь не приносить,- в серцях подумав Йосік.

- Усе вірно, шановний, і я аніскілечки не сумніваюсь стосовно названої вами ціни. От тільки річ не моя, - щиро визнав Йосік.

- Повірте, господар цієї книги  такою трансакцією залишиться задоволений. Він вам дякувати буде. Даю надто високу ціну, лише тому, що річ мені дуже потрібна...

Хлопець все ще нерішуче похитував головою.

- Хто ж такий той ваш таємничий власник, можливо з ним можна зв'язатися? - нетерпеливився  покупець.

- Мій учитель.

- Це він передав вам уміння робити такі гарні палітурки? Чи можливо так щедро оплачує вашу роботу, що боїтесь бодай чимось йому не вгодити? -  лестив допитуючись іноземець.

- Знаєте що, - посміхнувся Йосік, - на цей рахунок розповім вам старий єврейський анекдот:

"Одному єврею наснилось, що він піднявся на гору Синай і там розмовляє з Богом.

- О, Всевишній! - волав єврей. - Що для тебе сто тисяч років?

- Одна хвилина, - відповів Бог.

- А що означають для Тебе сто тисяч золотих монет?

- Що мідний шеляг.

- Тоді подаруй мені отой мідний шеляг, - благав хитрий єврей.

І почув у відповідь:

Почекай одну хвилину..."
Платня справді хороша, але у Львові гешефти так швидко не робляться. Треба трохи почекати. Ви поки йдіть собі на шпацір*, а я за той час виконаю ваше замовлення. Може й з Євангелією щось вирішиться...


- Ну то як наші справи - ви щось вирішили зі своїм строгим учителем?- знову на порозі іноземець зі своєю спосливою пропозицією.

- Мій учитель зовсім не строгий. Він вчив мене більше як думати, аніж як працювати... - промовив Йосік, враз уявивши лагідне обличчя Лазера відчув себе ошуканцем, зрадником, найостаннішою в світі людиною. Уже вирішив закінчити розмову категоричною відмовою, як тут же же згадав про їхню спільну справу, на яку вже й так не відати й скільки потрачено грошей - результат же поки що примарний... Про обов'язки перед дівчиною, яку щиро кохає і яка пішла заради нього на величезну, немислиму жертву... Зрештою, він сам затіяв гру й сам поставив на кін. Та й хіба не сам Лазер казав, що перший самостійний виграш може перевернути життя людини. Кардинально його змінити... Коли все добре піде, то, тієї книги Лазеру взагалі не доведеться віддавати. А було б гріх не заробити, коли зарібок сам проситься в руки. І він востаннє завагавшись мовив:

- Гаразд, платіть гроші й забирайте!

***

Дівчина більше не поривалась встигнути на поїзд у Київ. За для його превеликої радості вона про нього взагалі забула. Вони смачно повечеряли холодною телятиною, бринзою й бігусом, який знаменито готувала Зося, запиваючи черрі і малагою. Софійка обдарувала його в ліжку несподіваними радощами, про які він і помислити не міг І все таки у цю прекрасну ніч він запитав її пошепки:

- У кого ти всього цього навчилася? У коханця?

Софійка розсміялась у темряві:

- Ти що, ревнуєш?

- Можливо...

- Як ти вчиниш, коли дізнаєшся? Підеш і вб'єш його?

- Та ні, - відповів Лазер, я б йому подарував пляшку Courvoisier L’Esprit* за таку чудову науку. Хто ж він, той, що витягнув щасливий квиток? І знову Софійка залилася своїм кришталевим сміхом.
Він був приголомшений її ненаситністю, що поєднувалася з м'якою ніжністю, її щедрістю, її готовністю кохатися будь-якої миті. Була вона немов  налаштований музичний інструмент й передбачала будь-яке його бажання.

- Що я зробив, чим заслужив від тебе все це? - допитувався щасливий Лазер.

- А ти й не здогадуєшся?.. Ти перший чоловік, з яким мені так добре... Це, що в мене було раніше, не йде в жодне порівняння. Ти - незрівняний!

А він і справді чи не перевершував самого себе. Даруючи їй жагучу насолоду, стискаючи в обіймах її тіло, що билося в конвульсіях, відчуваючи, як цокотять немов від холоду її зуби він насолоджувався її насолодою більше, ніж своєю власною.

- Ти такий чуйний, такий ніжний - шепотіла неустанно. Йому було так гарно й так страшно, як буває лише в дитинстві чи в юності. Після інтиму її трясло, мов у лихоманці. Горіла уся - температура підскакувала. Й гарною ж була в цьому вогні! Скільки жінок у нього перебувало, а така - одна!Серце його калатало чимось первісним і болючим. Зринув могутній варварський захват. Засяяли очі, запалала кров - чистий тобі дикун. Після еякуляції втіха дикунського гімну розтеклася тілом; смуток утоми чоловіка після з'єднання із жінкою  він не відчув ані на мить.

Він, який ніколи по справжньому не вірив в чудо, готовий був засвідчити, що час зупинився. Принаймні для нього. Пару тижнів тому, зрештою, так само сяяло сонце, й він займався своїми звичними справами, від яких отримував багато задоволення, часами розчарувань, як воно звикло буває, але відтоді в його житті відбулося більше, аніж у всі попередні роки. Власне, на позір не відбулося нічого. Лише неочікувано події його внутрішнього життя почали нагромаджуватися, історія почала наповнювати його, піднялась, як велика вода за греблею, що ось-ось прорве, зруйнує міцну перепону його усталеного, спокійного життя.

Софійка, мов золота рибка, вихлюпнулась звідкись, з невідомих підземних течій. Йому уперше було шкода часу досліджувати з яких саме. Та, напевно, й не зміг би - його гребля врешті зрушилася, й велика вода потягла його за собою. Це було незвідане й таке приємне відчуття, що хотілось ним лише насолоджуватись, забувши про свої звичні застережливі заходи.

В Софійки й справді вибруньковувалось бажання любити цю людину. У нього, їй надзвичайно подобалося. Чи матиме вона усе це отримавши величезні, як обіцяв її напарник гроші? - вперше закралась підступна думка...

Нараз у Софійки завібрував телефон. Вона тихцем перейшла в бібліотеку. Відповіла тихенько:

- Уважно... На тому боці впало  таке ж коротке запитання:

- Як?

- Наразі нічого.

- Ти розумієш, що втратила час? Тепер не знати й скільки доведеться чекати...

- Я постараюсь...

- Е...

Софійка дуже добре зрозуміла це розчароване "е..." Для того, щоб появилась емоційна прив'язаність, потрібен час. Вони ж поставили ставку на пристрасть - тут час взагалі згубний. З певністю вона втратила момент його піку. А він був, був! Вона відчувала, як кров у Лазера перетворювалась у текучу хіть...Розслабилась? Навіщо потрібні були усі ті розмови? "Він" має рацію - тепер усе це може не знати як надовго затягнутись...  Повела себе, як дівчисько! - уже картала себе подумки. Який з неї  все-таки ненадійний партнер - спокусилася смачною їжею, незвичним комфортом, гарним будиночком. Та коли справа вигорить, таких будиночків у неї самої буде скільки забажає і не в якомусь там Львові - у європейських столицях!

Знову задеренчав телефон - це вже у Лазера. Чого доброго знову його витягнуть з дому. Лазер говорив зі свого кабінету, причому так тихенько, що їй, як звикло, не вдалось розчути жодного слова.

Далі буде.


* Шпацір - прогулянка - (Львівска гвара)
*Один із найдорожчих коньяків світу.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 5

Рецензії на цей твір

а от і спільник!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© kashtan, 04-07-2016

Ось тепер я не знаю, що буде далі...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 03-05-2016

За все треба платити

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ольга, 29-04-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Елен Тен , 29-04-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 28-04-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 27-04-2016

Отож бо...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 27-04-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.299164056778 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Наївно про жорстокість: «Хлопчик у смугастій піжамі»
Вперше книга Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вийшла у 2006 році. І швидко стала бестселером …
Огляд книги Ельчіна Сафарлі «Про море мені розкажи»
Просто живіть, посміхайтеся і любіть. Це не складно. Ельчін Сафарлі «Про море мені розкажи» Відверто …
Огляд роману Сергія Жадана «Інтернат»
Сергій Жадан написав роман, на який чекали три роки. Чекали хоч і з нетерпінням, проте мовчки. Чекали …
10 рекомендацій із книги «Самостійна дитина, або як стати „Лінивою мамою“»
Одним із найбільших страхів майже кожної матусі є страх, що її назвуть «лінивою мамою». Проте можна …