вічний студент це про мене. звичайно, я ще й працюю. працюю тяжко. ми з Адріаном допомагаємо професору ставити досліди. наш професор матеріаліст. вічно підсовує мені “Антидюрінга” почитати. це смішно, бо я куйнув того “Антидюрінга” ще в пору юності моєї років у п’ятнадцять.
шо, працюєш? питає Адріан. та, кажу, працюю. насьогодні у мене заплановано не забути розписатися в журналі. ого, каже Адріан, так ти серйозно вйобуєш. ще більше ніж я. шо, чайку? у нашого професора велика колекція чаїв. Адріанові сподобався якийсь корейський і він захотів дізнатися його склад. короче, перші дні ми просто так чаї ганяли, а потім Адріан почав корейську вчити і мене ще заодно присадив. через неділю мене осінило. слухай, кажу, на хрін мені твоя корейська. я ще англійської добре не знаю. давай краще кіно знімати. ми ж в Нью-Йорку чи як?
Адріанові ідея сподобалася, а професор пообіцяв виділити пару штук з фонду підтримки та розвитку кінематографу племен вінніпегів та нантикоків. лишень треба було заповнити формуляр про що, власне, буде кіно. ну це простіше простого, каже Адріан. ми будемо знімати порнуху, це завжди в тренді. ти шо, кажу, з дуба впав? чи в сосну в’їбався? ми ж будемо презентувати наш продукт місцевим аборигенам. хочеш аби нас на презентації вінніпеги томагавком нантикокнули? короче, ми вирішили провести позачергове засідання колективу. були присутні я, Адріан та професор. чаю випили літрів двадцять. то як же він називається, питає професор. ну, це простіше простого, каже Адріан, йцукен, що означає “великі очі”. і тут мене осінило вдруге. дивна назва для чаю, кажу, але для кіно це саме те. слухай, Адріан, ти у нас хіпстер, на Бушвіку плотно тусуєш, давай підшамань нам очі. великі. і ми прямо з засідання відправили Адріана в тижневу командировку.
шо характерно, гроші з фонду прийшли швидко. я замовив камеру Sony HXR, два мішки чаю, три бочки чорничного пива, ящик джину та пляшку перцівки. професор повідомив, що зі спиртним перебір, тому перцівку довелося викреслили.
минув тиждень. від Адріана ні слуху. я знову взявся за корейську. коли оце на днях прилізає якесь в жопу п’яне тіло з підозрілими кобітами. я навіть не одразу пойняв що то Адріан. я його в сторону: ти кого привів, кажу. це шо за бордель? я ж казав з великими очима, а не сіськами! ага, у них ще й і очі великі.. так одразу й не помітиш.. а це шо за підар? я ж казав ніяких підарів! чхати я хотів, шо в нього очі великі! короче я був не в настрої, кобіти розбіглися, того пацана з великими очима ми самі вигнали. перший кастинг зазнав повного провалу. тепер сидимо, п'ємо чай, готовимось до іспиту з корейської. а професор обіцяє взяти нас у Пхеньян на міжнародну конференцію з питань вирощування чаю
