

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	827
Творів:	12504
Рецензій:	19370

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Ти - Я (Планета Любов)

© Світлана Кедик, 28-03-2007
Увидел предсказание юной волны о возвращении великих вод идеала любви... Капля в море... Воно блищало і переливалось, переливалось і блищало. Воно шуміло і гойдало, гойдало і шуміло. Воно дзюрчало і співало, співало і дзюрчало... Миром і спокоєм шаленіло у небі, у синьому небі мовчання і турботи. Турбувалось про нас. Коли храми стали церквами – кам’яними брилами. Народилася хвиля, не тоді, за довго до того. Вона росла в утробі великого моря(океану). Аби стати водою(сльозами) кающихся. Бо не всі, не всі бажають смерті. Є ті, котрі народжуються для Життя. Вони народжуються каплями, аби піднятися хвилею нестримних почуттів - співати, співати пісні Янголів. Їхні струни мовчать, бо люди стали глухими. Їхні очі закриті, бо люди стали сліпими. Так має бути, аби було інакше. Інакше не настане. Інакше прийде. Прийде волею і силою Віри. Віри у хвилю почуттів, що може зародити ціле море Любові. Коли воно стане Ідеалом, маленьким і юним, вгорі засвітить сонце – в самій середині неба – у душі. Тоді струни загудуть рідну мелодію. Музики нестимуть(плистимуть) до берега. Де хтось розкинув сіті серця, аби упіймати велику рибину. Вона буде золотою – риба. Буде мовчати і не буде писати, більше не буде. Бо написала усе, що хотіла хвилею на піску. На тому, що преливається блиском справжності і струменить теплом сонячних променів. Хтось буде їсти ту рибину, їсти і пити, аби були ситими всі навколо. Навколо нього. Так вони стануть рибами. Для того аби мовчати, не обов’язковко ставати рибою, досить набрати в рот води. Люди дуже довго тамували голод словами. Настав час наситити їх мовчанням. Не бійтеся, нікому не відрубають язика. Люди так довго бачили зором, що стали сліпими. Настав час прозріти. Але не бійтеся, вам не виколють очей. Люди так довго йшли до церкви, що забули молитись. Настав час показати дорогу. Через що проклалася дорога до вашої душі? Бо єдиний храм який може бути і може нести щиру молитву до Бога Живе у душі. Душа – ось істинний Храм, Храм Божий. Божий Храм. Саме тому таїнство каяття, має відбуватися у Церкві – Душі. Бо саме через нього, саме там, ми зможемо прийняти Святе Причастя – Бога. Не хліб і вино освячене у забудові(ті що називаємо церквами). Бо то є лише певний обряд, який спонукає нас до певних принципів і норм. Лише для того, аби ми зрозуміли, що нема буквального сприйняття, тільки духовне. Бо Свято, це розуміння Душі, що вона врятувалася – прийняла Ісуса Христа(Рятівника). А отже стала Дитиною, Дитиною нашого Отця. Тому це Світле Свято Воскресіння, бо у душі воскрес Христос. І тим самим, Вона – Душа будує Храм Істини – Бога. Будує – йде, йде дорогою розуміння Любові. Любові, яку втілює до ближнього свого. Усе, що ми робимо для людей, ми робимо для Ісуса. Тому кожному воздається по його ділах, кожен відповідає за свої вчинки. Бо вони є дорогою до Спасіння. Адже душа, яка прийняла Христа і є Святом, Святом, яке Він урятував своїм приходом. Святом для Бога, Ісус Христос є Батьком і Сином. А Душа є Жінкою. Душа є Матір’ю, яка плекає, виношує те Дитя у Собі. Плекати, виношувати, ростити – бути Дитиною – рости, йти. Тому дуже важливо берегти цноту Душі, бо це є середовищем у якому росте Дитя Любові. Кожна особистість є чоловіком та жінкою – Адамом і Євою - Спасителем і Святом. Протягом земного життя та особистість є скульптором, бо ліпить особистого Адама, коли Єва є його Подихом – Душею. Отже та особистість є Творцем. Та на даному етапі розвитку кожна особистість ліпить Адама гріховного, його Євою – подихом є гріховна душа. Саме тому ми не закінчені ескізи. Аби стати шедевром чиїмось – своїм треба стати Творцем, а не просто любитилем глини. Тому чужинець. Бо зараз для більшості людей Бог є чужим – чужинцем. Духовний образ якого дуже важко зліпити, тому ліпимо матеріальний образ бога – статки. Мій власний чужинець, уже не чужий, мій знайомий незнайомець. Він простелився переді мною дорогою, аби я йшла. Я йду – ліплю свого Адама, аби стати Його Подихом. Ліплю Любов’ю, любов’ю до усього, що мене оточує – плекаю. Тому я мама, бо виношую, виношую своє Дитя, аби народити, бо я жінка – вона. Він ліпить свого Адама – Себе, аби бути моїм Рятівником, Рятівником своєї Душі. Зовнішній світ, ніщо інше, як відбиток внутрішнього. Показ(представлення) того, як ми ліпимо і що ліпимо. А ми(люди) ліпимо саме – що. А не Кого. Тому наші сім’ї невдалі і убогі, бідні і сироти, хворі, невиліковно хворі... Ми маємо те, що самі зліпили – хвору, кволу душу(Єву). Виснажене тіло(матеріальний світ – Адама). Єва не здатна плекати й народжувати, а Адам – рятувати. Бо їх союзом(шлюбом) є ненависть, а плодом - гріх. Зовнішній світ, ніщо інше, як відбиток внутрішнього. Того внутрішнього, що є життям після смерті. Я хочу померти аби народитись і жити в Раю з Богом, у Бога Дома. Мій дім - Душа. Душа – Життя. Життя – Вічність. Вічність – Любов. Любов – Бог. Зовнішній світ, ніщо інше, як відбиток внутрішнього. Того внутрішнього, що є життям після смерті. Отже душа людства вийшла заміж за диявола і живе у його домі - у пеклі. Живе таким життям тут, на Землі, - будує майбутнє, що буде після смерті. Невже хтось хоче померти аби жити в пеклі? Смерть є воротами в Рай? Так. Але не фізична. Помирає людина аби народився Творець. Який буде ліпити – йти. Бо ворота – Душа, яка розкривається, розгортається, наче квітка, Квітка Любові і Щастя... Спаситель не зриває Її, а рятує – береже. Аби ворота фізичної смерті стали воротами у вічне Життя – Рай. Смерть - ворота. Воріт нема. Бо смерті нема. Ми мандруємо часом, той час має назву життя(Земне). У наших руках є пензлик і є веселка(фарби), є глина і є вогонь... Треба намалювати Рай і дорогу до Нього...Чуєте дзвони? Вони не дзвенять і не дзвонять. Збирають людей у Храм. Дзвони – сумління. Тому лунають не в неділю, чи свято, а кожної хвилини, кожної миті, аби не йти з Дому у Храм. Бо Храм у нашому Домі. Дім – Душа. Тому єдина дорога, якою веде сумління – це дорога від людини до Бога. Дорога, яка стелиться килимом. Аби не стоптати квітку треба летіти. Тому сную собі крила з дитячої наївності і Віри у Мрію. Я мрію стати Янголом. Аби співати пісню Любові у Отчому Домі. Дім мого Тата(Храм) не має золотих куполів, що тримають їх мури. І не має великих, срібних дзвонів. І не має золотої чаші, чи золотого хреста... тільки Любов. Це і є Храм Істини. Рай – Люлька. Там Мати люляє саме Життя, пеленає Вічністю і так Йому співає – Спи, Дитинко, спи, Очка зажмури, Над Тобою Твоя Мати, Шепче молитви. Спи, Дитинко, спи... Перший розділ – «Ти і Я – Бог і людина» 1 – «Дивіться він голий» 2 – «Віра, Надія. Любов» 3 – «Еден» 4 – «Малюнки» 5 – «(л)Людина» 6 – «Казка» 7 – «Гармонія Любові» 8 - «Світи та Виміри» Другий розділ – «Надприродне» 1 – «Віра у надприродне з релігією казки» 2 – «Там є те, що я хочу – Ти» 3 – «Глобальне потепління» 4 – «Любов» 5 – «Любов. Оргазм» 6 – «Любов. Станьмо Творцями» 7 –«Намисто Любові» Третій розділ – «Світи та Виміри Любові» Перший підрозділ – «Мій власний чужинець» 1 – «Мій власний чужинець» 2 – «Любов – пелени з Раю» 3 – «Ти» 4 – «Вільна» 5 – «Кішка» 6 – «Свічка» 7 – «Мої кохані голубки» 8 – «Потічків мультик» Другий підрозділ - «Мій власний чужинець 2» 1– «Мій власний чужинець 2» 2 – «Очі» 3 – «Ендорфіни» 4 – «Боже вільна» 5 – «Сон» 6 – «Мить-Вічність» 7 - "Ти - Я" Четвертий розділ - "Вагітна" 1 - "Вагітна" 2 - "Покайтеся люди, бо горе вам буде..." 3 - "Маестро, Музика!"
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0103340148926 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Ти - Я (Планета Любов)

Прикметник - це не Прикметник, а Рецензія Світу