Одна моя подруга якось пожартувала, що на дітей і чоловіків не можна ображатися - діти ще малі, а чоловіки - просто "нижчі створіння", і що з них взяти? Частка правди в цьому шовіністичному жарті та, що мало який чоловік здатен і хоче розібратися в тонкощах заплутаної жіночої натури, щоб збагнути її. А що натура ця складна можна пересвідчитися в побутових ситуаціях зі свого досвіду, випадкових картинках із життя інших людей, а можна - із текстів малої прози Людмили Таран у збірці "Прозорі жінки".
Ця книжка - просто скарб для тих, хто підтримує думку, що жінку збагнути дуже тяжко. Що жінка - істота непередбачувана, загадкова і нелогічна, а проте наповнена справжнім змістом життя. Жінка-творець, жінка-тіло.
До збірки входить майже сорок новел про різні грані життя жінок. Тут ціла галерея образів - мисткині і представниці пересічних професій, матері і ті, хто не може завагітніти, подруги і вороги, сестри, невістки, свекрухи, діти, самодостатні і залежні, закохані і розчаровані в коханні. Усі мріють, страждають, будують і розривають стосунки, творять, руйнують - живуть, ув'язнені в клітках своїх тіл, розкошують, віддаючись тілесним насолодам.
"Прозорі жінки" - це які? Ті, яких можна роздивитися зблизька? Невагомі, аж прозорі? Прості, аж прозорі? Які? Такі, як є у всій неприкритій правді повсякденного життя.
Одна закохується в місто і приїздить час від часу, щоб побути в ньому на самоті, щоб насолодитися радістю тимчасового доторку до омріяного. Вона купить квартиру у місті мрії - і зруйнує цю мрію, перетворивши її на будень. Бо мрія - це вбрання не на щодень.
Друга не зможе завагітніти і злякається від думки, що діаманти і подорожі, удаване щастя з нібито коханим чоловіком нічого не варте порівняно з диким вибором іншого подружжя, яке всиновило дитину з синдромом Дауна і живе в любові й злагоді.
Третя крутитиме голубці для пікніка з друзями, а мріятиме про розгнузданий секс, про втілення відвертих фантазій, які ніколи не справдяться.
Четверта - стара діва, яка зневажає чоловіків і не може змиритися із несправедливими законами природи, де все має сенс тільки в парі.
П'ята іде в розкішний ресторан із чоловіком, щоб на завершення вечора віддатися йому в кущах.
Шоста закохується в молодшого від себе і не може подарувати йому дитину.
Сьома згорає від ревнощів, восьма фантазує про інтим із набагато старшим від себе чоловіком, дев'ята потерпає від свекрухи, десята пише роман. Їх багато, і тільки декілька з них знаходять своє щастя з чоловіком, отримавши від долі щасливий білет. Значно більше лишаються самотніми, лишивши за собою право дорівнювати собі.
У мене дуже хороше враження від цієї збірки, хоча багато проблем головних героїнь видаються мені далекими, в дечому навіть надуманими. Але мені сподобався стиль авторки, її чесність і ерудованість. Мені дивно, що книжку мало обговорювали. Вона варта прочитання. Хоча чоловікам навряд чи сподобається.
