Я сидів на горі трупів і обливався потом. Добре, що в мене була противірусна маска, а то все, догрався. Чистильщики з’явилися надто непомітно, наче виринули з тіней. Від них віє жаром, заспинні балони стовідсотково наповнені до країв. Дехто з тих, хто вижили вже вважають їх вогняними демонами, відправленими в наш грішний світ, щоб спалити його дотла. Але я ж знаю, що під протигазами просто садисти й безумні вбивці. Дехто з них навіть не вміло користуватися тими вогнеметами, поки їх не отримали. Перші дні після Катаклізму на них була вся надія. А коли влада зрозуміла, кого вона створила, щось рятувати було вже надто пізно. Згорівші заживо тіла забирали з собою будь-які мораль, закони або правила. Навіть ту владу. А от Чистильщики залишилися. Ніхто не знав, чи був у них головний, але зустріч з ними пророкувала тільки смерть від очищаючого вогню.
І понесло ж мене в цю частину міста! Жадність фраєра згубила! Рився б собі по смітниках – був би живий. А тепер мене чекала вогняна смерть. А раптом не помітять? В протигазі не так добре видно, а освітлення тут погане. До того ж я в оточенні товаришів, яким не пощастило першими. Я обережно підняв голову. Троє! Зазвичай ці курвалі переміщуються великими групами, але ці відбилися від своїх. Мабуть теж почули про незайманий метрополітен. В мене не було бажання вдихати запахи власного горілого тіла, тому зажав биту так, що пальці посиніли.
Чистильщики були хлопцями з досвідом – обшукували станцію якісно, з трьох боків. Краще б вони взагалі мене не помітили… Але один підійшов надто близько. Він мене помітив і вже майже пустив газ до труби. Але я зістрибнув на нього з гори трупів і з усієї сили вдарив його битою в центр протигазу. Зсередини маски бризнуло червоним, почувся приглушений хрип. Тіло вже падало, але газ усе-таки дійшов до горілки. Потоки вогню обпалили мені обличчя й руки й освітили весь жах мого положення. Я осліп від вогню й болю й відлетів назад скотившись з протилежного боку трупів.
Решта Чистильщиків уже почали зачищати простір навколо. Бита тліла в моїй руці, але поки ще була цілою. Ближній стояв до мене спиною, тому я щодуху побіг до нього й ударив по спині не цілячись. Але влучив у вентиль газового балону. З нього з визгом вирвався вогняний газ. Чистильщик почав розвертатися, щоб спалити мене, але балон вибухнув. Мене відкинуло на колону станції, повітря вибилося з легень. Вся станція горіла.
Обпаленими губами я намагався ковтати повітря, коли з’явився третій. Не поспішаючи він йшов до мене. В пеклі палаючої станції він справді виглядав як демон. Він ним і був, бо прийшов за моєю душею. Бита десь ділася й мені залишалося лише дивитися в окуляри протигаза, що відображали все лайно цього світу. Я перестав дихати. І тут пройшла коротка черга!
Демон здригнувся й приголомшено звалився на підлогу. Мені здавалося, що я остаточно збожеволів. Нарешті я побачив, хто мене врятував. Це був справжній борець цього світу після Катаклізму. Його оранжевий костюм дивно вписувався на фоні вогню. «Забираймо його, знадобиться!». Я полегшено зітхнув і втратив свідомість. Мене звідси витягнуть.
