Написано за мотивами твору Дмитра Куракіна «Бенюк»
(http://www.gak.com.ua/creatives/1/4193)
***
Якось в Одесі о 9.00 біля готелю «Валентина» заспаний і заклопотаний Богдан Бенюк вивантажується з авта і раптом чує:
- Наш Вам респект, пане Богдане!
- Я Вас вітаю, любий друже! – радісно відповів Богдан Бенюк. Зовсім не очікував він почути в Одесі отак нагло посеред вулиці українську мову.
***
Якось в Одесі о 9.00 біля готелю «Валентина» ішов собі нічим непримітний гамериканець Стів Джексон. І раптом чує рідне до болю слово «респект». Обертається Стів і бачить Богдана Бенюка, того що із самим Тягнибоком до парламенту українського не потрапив, а поруч із Бенюком – Дмитра Куракіна. Розчулився Стів від слова рідною мовою вимовленого, підійшов і подарував обидвом по Снікерсу.
***
Якось в Одесі о 9.00 біля готелю «Валентина» пролітала собі пташка невизначеної національної приналежності. Раптом бачить пташка внизу – Богдан Бенюк з авта вивантажується! Підлітає пташка ближче аби подивитись на Богдана Бенюка, який на вибори йшов пліч-о-пліч із самим Тягнибоком, і чує:
- Наш Вам респект, пане Богдане!
- Я Вас вітаю, любий друже!
Від несподіванки пташка натурально обісралась.
«На щастя...» - подумав Богдан Бенюк.
«Клята москальська крилата потвора!» - вилаявся про себе Дмитро Куракін.
***
Якось зустрічається Богдан Бенюк (ну, той що з Тягнибоком до Верховної Ради балотувався) з Іллєнком (ну, той самий, який також у Тягнибоківському списку був присутній) і каже:
- Уявляєш, оце був я в Одесі, тільки приїхав, вивантажуюсь з авта біля готелю «Валентина» о 9.00, і до мене одразу хлопець підбігає і каже нашою рідною мовою: «Наш Вам респект, пане Богдане!».
- Ну, а ти? – заінтриговано питає Іллєнко.
- Ну, а що я? Так розчулився від несподіванки, що окрім «Я Вас вітаю, любий друже!» нічого і вимовити більше не зміг.
- Молодець! – сказав Іллєнко і налив ще по чарці.
***
Зустрічається якось Іллєнко із самим Тягнибоком і каже:
- Уявляєш, був якось Бенюк, пам’ятаєш, це той що за твоїм списком до ВР балотувався, так ось був він якось в Одесі. І не встиг приїхати, як до нього одразу ж хлопець якийсь підбіг і каже: «Наш Вам респект, пане Богдане!».
- Це біля готелю «Валентина» о 9.00 ранку було? – питає Тягнибок.
- Так... – здивовано відповідає Іллєнко. – А звідки ти знаєш?
- А мені Дмитро Куракін вже встиг розповіти, - посміхнувся Тягнибок.
***
Пройшло тридцять років.
Богдан Бенюк проводить в Одесі прес-конференцію біля готелю «Дмитро Куракін».
- Ось на цьому самому місці, - розповідає Богдан Бенюк, - одного чудового дня до мене підійшов сам Дмитро Куракін і привітався зі мною.
- Той самий Дмитро Куракін? – недовірливо перепитує хтось із журналістів.
- Так, той самий... – лагідно посміхається Богдан Бенюк.
***
Пройшло сто років.
Біля монумента «Дмитро Куракін та Богдан Бенюк обговорюють національну ідею» пролітала якась пташка невизначеної національності. Задумалась про щось своє і несподівано обісралась. Побачила пташка яке неподобство вона накоїла, підлетіла ближче до монумента і мовила чистою українською мовою: «Пробачте мені, шановні панове!». А потім полетіла далі. «Респект і уважуха таким пташкам!» - подумав Дмитро Куракін. Богдан Бенюк нічого не подумав, але обличчя його посвітлішало, а очі – ожили...
А пташка летіла собі, летіла та й зникла за горизонтом...
«Замість слова «горизонт» краще було б вжити обрій, овид, пруг, круговид, видноколо, виднокрай, виднокруг, виднокіл, небокрай, крайнебо, небосхил» - подумав Олесь Бережний.
