Розділ 2
Про орлів Авакова і не тільки або чи потрібні чинушам високі зарплати як засіб проти корупції
Зараз з перших же рядків я буду лаяти і звинувачувати людей, тому, якщо ви прихильники презумпції невинуватості до вироку суду, ідіть до сраки. Або до суду. Коли хтось із синків-мажорів придивився собі вашу квартиру. Або коли ви хочете казино чи перешкодити вирубуванню лісосмуг на дрова з метою продажу цих дров. Або коли чинуша на «Каєні» чи «Компресорі» зіб’є на смерть вашу дитину на пішохідному переході.
Вперед. А для мене – ожен представник системи – a priori – злочинець, недостойний життя. Всякий, хто покриває схеми оборудок і бере в них хоча б пасивну участь. Ми ризикуємо реально життям, дозволяючи їм зберігати системи хабарництва, відкатів та іншої незаконної херні. Що ви скажете, коли чиновник Б збудував школу з відкатом мінімум 20%, купив на ці гроші Lexus і роз’їжджає на ньому п’яний містом? Яка різниця, що вашу дитину уб’є: обвал школи, чи Б особисто? А я скажу, хто її уб’є. Ви. Ви самі, дозволяючи бидлу робити гроші, нічого не роблячи по суті, робити ваші гроші своїми.
Найвідоміший рекордсмен серед ворюг – Вітя Янукович, вартість «хатинки» в Межигір’ї якого оцінили у 2 млрд. євро. Лише на цю свою примху він крав у вас щорічно по півмільярда, більше тисячі щоденно. Це – ваші зарплати, дороги, школи, лікарні, ваше тепло, світло, машина, відпочинок…
Та зараз я не про це. Нападки свої я зверну на нинішнього (про колишнього і не буду вже) міністра внутрішніх справ. Не хотілося б обтяжувати вас своїми власними судженнями, але до Майдану я й не чув про Авакова. Коли його призначили, я, побачивши його обличчя, одразу ж подумав: «Це – піздєц». Фізіогноміка, хоч скільки на неї не нападай, все ж не з неба вигадана. Погляньте на хитрющі і самовдоволені рожі наших олігархів, гляньте на їбло Царьова, Путіна і іже з ними, на їбло Буша, на вашого сусіда-дебошира дядю Васю… Список може бути довгим.
Але про Авакова. Інформація у Вікіпедії неповна і повідомляє лиш, що Аваков виграв позов проти нього – звинувачення у хабарництві. Але що то в порівнянні з нашим попереднім президентом! От Гепа теж виграє всі суди, перетворивши їх на фарс і знищуючи психіку опонентів.
Звісно, політики інших країн, таких, як члени ЄС, подають у відставку одразу ж після натяку на якісь недостойні вчинки чи після пари днів протестів проти їхньої діяльності. Наші ж не такі нервово чутливі. Та й ми самі теж. Ну, було, але ж не довели провину. Ну, було, але ж він погасив судимість. Тільи людина з непогашеною судимістю не може бути… гм, куди це мене занесло?
Новий міністр МВС – ставленик Порошенка і відданий йому до кінця. Або поки є гроші. Свою відданість Аваков довів майже одразу ж після призначення.
24 березня 2014 р. О. Музичко, координатор ПС у Рівненській області був убитий «при затриманні», хоча офіційно – застрелився. Втім, судмедекспертиза не підтверджує останнього.
Передісторія виглядає так. В селі Ставки Рівненської обл. була задушена громадянка Панчук. Підозрюваного знайшли, але затримання все затягується. Музичко звинувачує прокуратуру Рівненщини в затягуванні справи, а 27 лютого 2014 року О. Музичко тряс за краватку і словесно образив прокурора Рівненської районної прокуратури (який, до речі 3 липня 2015р. взятий за хабарі) Андрія Таргонія.
Крім того Музичко пообіцяв, що повісить А.Авакова, а якщо до Рівного приїдуть «брати» чи «прибрати» його, Музичка, то він знищить цих людей і поїде «брати Київ».
Невдовзі після цього сталася відома перестрілка біля кафе «Три карасі». Версій цієї події було декілька, врешті-решт заявили, що Білий при затриманні відкрив вогонь по правоохоронцям (невідомим людям зі зброєю згідно слів очевидців почату події, тобто без відповідної екіпіровки), його поранили в ноги, він упав і застрелився. Пізніше, як причину необхідності застосування при затриманні зброї, Міністерство внутрішніх справ пред’явило шолом «Сокіл» зі слідом від кульового від кульового влучання посередині заборола.
Уявімо Білого, як він тікає зі своїми ста двадцятьма-тридцятьма кілограмами і стріляє на бігу в переслідувачів. Уявили? І кулю, що на бігу, при стрільбі через плече (Білий або ж не міг зупинитися, бо наздогнали б, або ж ні: він давав спринт, а міліціонери ніяк не встигали за ним, тому він міг спокійно зупинитися, прицілитись і випустити кулю точнісінько в голову «правоохоронцю») влучає в середину заборола? А я ні. Та менше з тим.
Потім він тікає далі. Переслідувачі стріляють по ногам, Білий падає, головою з дорожнього насипу, розуміє, що весь спринт вийшов і тричі стріляє собі в різні ділянки грудної клітини. Ну, щоб напевне вразити всі життєво-важливі органи.
А чи потрібно було взагалі вчиняти таке «затримання». Музичко ледь не щоденно бував у Рівненській прокуратурі. Він звертався в міліцію із заявою, що його можуть ліквідувати. Ця людина контактувала з органами внутрішніх справ частіше і більше, ніж будь-хто інший. Чому не взяти його там? Чому влаштовувати стрілянину в людному місці? Потрібно це було?
Потрібно. Проблема Білого була лиш в тім, що він був небезпечний для режиму Авакова-Порошенка і Авакова особисто.
Наступний ляп, хоча це крупний, дрібніші у нього – ледь не щоденно, адже наш міністр самий соціальний з усіх: якщо йому треба, він ідентифікує злочинців за годину і опише все в своєму twitter, а ось з розслідуванням злочинів проти Майдану проблеми: тут і неможливість встановити осіб, і знищені арсенали та документація, і перебіглі за кордон злочинці, і застави, і оголошення звинувачень проти підозрюваних в медіа ще до затримання (яке, відповідно, не відбудеться, бо хто ж чекатиме свого затримання, коли медіа гримлять – він винний! арештуємо його!), тут і термін давності скоро спливе… Неможливо визначити виконавців, зафіксованих на сотнях відео і тисячах фото. Неможливо визначити їх і вишикувавши підрозділи беркутівців і задиктувавши їм усім разом пояснювальну, згідно якої ніхто нічого не бачив. Винні – Янукович, Захарченко. І все. Все, я сказав!
Інша картина у наступному ляпі, до якого ми насилу добираємося. Отож. 1 травня 2015 року. Збройне пограбування автозаправки. Злочинці – малолітні бійці добровольчих батальйонів: Віта Заверуха, Микола Мнишенко, Андрій Романюк та Євген Кошелюк.
Причому все про них відомо вже за кілька годин, хоча бачив їх лише працівник заправки. Та й то, не всіх. А найцікавіше – керувала бандою така собі снайперша (метр з кепкою, нижча за гвинтівку й легша від неї) Заверуха, яка під час пограбування перебувала вдома у Вінниці. Преса ж, виявляючи, як завжди, верх непрофесійності, виставляє грабіжників то «месниками» – ідейними борцями з владою, то показує фото Заверухи у майці із «вінком з орлом і сонцем», то знову оголошує банду ідейними націонал-демократами.
Всюди, протягом року, де з’являлися вогнепальна зброя і грошові злочини, всюди одразу ж показувався слід добровольчих батальйонів та «цинічних бандер». Звісно, і за справжніх бандер взялись по-справжньому. Постійні обшуки, затримання, напади на представників ДУК-у, які поверталися з фронту, наводки на засади, в результаті – гинуть десятки бйців ДУК-у, не встигши навіть застосувати власну зброю. І, нарешті, повне витіснення ДУК з фронту. На допомогу режиму, в ПС стається розкол, організація втрачає стабільність і принциповість. Ярош вкотре доводить, що він ліберальний і готовий до співпраці з будь-яким режимом, якщо перевага не на його боці, готовий відмовитись від власних ідей, насправді тезованих нотаток Василя Іванишина, засновник «Тризубу» ім.. Бандери. Ярош відмовився від побратимів з «Тризубу», облив брудом загиблого «тризубівця», не спробувавши бодай якось не те що захистити його пам'ять, а навіть порятувати правду. Він просто відхрестився від незручного колишнього соратника.
Йдеться про друга Лісника, Олега Мужчиля, убитого 10 грудня 2015 р. Всі ми плакали, коли нам повідомили в новинах, що під час спецоперації із затримання групи ефесбешних диверсантів, що планували теракти в людних місцях найбільших міст України, рятуючи сина терориста (чи диверсанта?), загинув полковник «Альфи» СБУ Андрій Кузьменко. Я теж плакав. Втім, вже на ранок стало відомо, що це була не одна, а дві різні операції. Перша – затримання справжніх феесбешних диверсантів, друга – ліквідація О. Мужчиля, буддиста з Донеччини, колишнього бійця ДУК, виключеного за критику позиції Яроша.
Ще трохи пізніше стає відомо, що О. Мужчиль сам чи з чиєюсь допомогою підірвав гранату РГД-5 біля одного з магазинів «Рошен» у Харкові. Час і місце були підібрані так, щоб ніхто не постраждав, крім Порошенка, якому довелося міняти вікна в магазині.
Ще пізніше надбанням широких мас стає репост зі сторінки Мужчиля в соцмережі, де він повідомляє про час і місце майбутнього вибуху.
стає абсолютно і недвозначно зрозуміло, що Лісник не був агентом Москви, а був просто противником або «Рошена», або Президента, який порушуючи законодавство, ніяк «не може» продати своє дітище, натомість відкриває ще два заводи на додаток до існуючих. Вочевидь, хоче щоб українці харчувались тільки президентською продукцією.
А тим часом люди гинуть за «Рошен»…
Ну, з цим ми розібралися. Тепер розглянемо сам штурм. Диверсант Лісник з дружиною і сином, комп’ютером на столі сидить і готує теракти і заодно міркує як керувати своїми підлеглими феесбешниками. Тут лунають попередження, що, мовляв, «ваша банда полнастью блакіравана, в случає сапратівлєнія ім’ю указаніє живимі вас нє брать» і те де. Лісник не ведеться – сидить далі в інтернеті. Може, це не йому кажуть, а сусідам. Наважуся припустити, що дружина і син в той пізній час все ж спали, а не споряджали магазини і не вкручували запали у гранати.
Їх ще раз попередили і пішли на штурм. Вибили двері, побачили дитину, «врятували» її, ще раз зайшли і тоді відбувся обмін люб’язностями між Мужчилем та згаданим полковником, який вів загін. В результаті – два трупи, красива картинка, всі плачуть і ненавидять донецьких буддистів-тризубівців. ДУК же залишається незаплямованим (якщо не зважати на мукачівський інцидент, а ще Драгобрат).
Жовтенькі і малопрофесійні газетьонки типу «Ріа-новості» вже строчать про українського брехливого і уголовного дівєрсанта, школу диверсантів «Тризуб», про Кота, який мав статтю за злісне хуліганство, обзиває всіх божевільними і те де. Всотувати це лайно в себе може таке ж лайно. Мені ж – смішно й гидко дивитись як це лайно підносять у вигляді гіркої звеличеної досвідом автора правди. Причому автор знає не тільки факти з життя описаних людей, а й і хто з них що думав двадцять років тому, коли сам автор цицьку смоктав.
Я сам був членом «Тризубу» і бачив цю «школу диверсантів», «Бранденбург 800» і те де. «Тризуб» був більше скаутською організацією, яка спеціалізувалася переважно на радикальних заявах, ламанні пам’ятників комуністичним ідолам та обписуванні стін. Злісним же хуліганством можна назвати будь-яку дію: від підірваного бюста Сталіна до вибитого вікна у офісі партії регіонів.
А тепер я вам скажу одну просту річ. Що це відбувається і для чого. Відбувається промацування режимом народу. Як він сприймає убивства неугодних, як він хаває відверту й недолугу брехню. Сприймає спокійно. Хаває – аж плямає.
Те, що зараз відбувається в країні – підготовка до тотальної зачистки від незгодних. перевірка: чи можна убити чи посадити будь-кого, робити безглузді заяви, легко міняти погляди і версії, кидатися склянками в інших чиновників і чи не буде тобі щось за це. Не буде. Тож, друзі, готуймося, якщо нам подобається це терпіти. А взявся за гуж… Тоді вже буде пізно здавати назад.
Ще про дещо.
Цікаві речі відбувається з нашими людьми. Вони хочуть кинути гранату і беруть її з собою. Навіть не одну – чотири. І три запали.
А четвертою ви що, як молотком працювати будете?
Але це приказка. Казка попереду. Головний Казкар… Самі вгадайте хто. Я, щойно почув в той день новини, заявив, що діло шите білими нитками. І досі притримуюсь цієї думки. Доведіть мені, що це не так. Але потім. Поки я розповім дещо. Тобто, не розповім, так, перекажу. Отже…
31 серпня 2015 року. Верховна Рада України. Приймається закон про децентралізацію. Мало хто з депутатів знайомий з його положеннями, що казати про громадян під стінами Парламенту. З ними не тільки не порадились, їм навіть не пояснили що й до чого. Їм насильно ткнули кота в мішку і вичистили кишені, мовляв – плати за кота. Ви ні в церкві, вас нє абманут.
В залі гармидер, дехто проти закону, принаймні в тому вигляді, в якому він був поданий (особливий статус Донбасу, проведення виборів і обрання прокурорів, суддів, народна міліція тощо). Проти був і Конституційний суд, але Президент вніс ту поправку 18. Тим часом на вулиці мітингарі стоять проти нацгвардійців. Час від часу з-за лави силовиків летять спецзасоби – димові гранати. З флангу група у беркутівській формі влаштовує колотнечу. З натовпу летять димові шашки і один чи декілька саморобних вибухових пристрої. А ще – бойова граната, за припущенням – РГО.
За двадцять хвилин вже затримано підозрюваного, причому з гранатами і, схоже, перше, що він сказав, це те, що він належить до батальйону «Свята Марія».
Народ плаче за «хлопчиками» із нацгвардії, закон прийнято, Аваков задоволений.
Через кілька днів на підтвердження версії Авакова з’являється відео, де невідомий оператор з гостро розвиненою інтуїцією стежить саме за тою групою осіб, які кидатимуть ту гранату.
Не надто багато збігів?
Чи не зашвидко розкрито справу? За двадцять хвилин, час недостатній і для того, щоб знайти вільний кабінет у райвідділі для затриманого.
У будь-якому злочині, щоб знайти винного, треба шукати того, кому вигідно. Дворецький, бо він позашлюбний спадкоємець вілли, Путін, бо він потребує здатися другом Європи у боротьбі з ісламізмом… Порошенко і Аваков, які мають постійну підтримку із заходу за реалізацію в Україні сценарію, який їм надали і водночас зберігають партнерські стосунки із Москвою. Після гранати під ВР люди впевнилися остаточно що: не час для мітингів, не час критики влади, добровольчі батальйони – козли, терористи, агенти Кремля, нічого святого у них немає тощо. Інша категорія впевнилася, що: Україна – нежиттєздатне утворення, ва всьом вінават Майдан і Вітя, вєрнісь, або навіть – Вова, ввєді вайска.
Вова і лугандонські жопочлєнці теж в дечому переконались, зокрема, що правила не міняються, можна грати далі.
А машина набирає обертів. Крім так званої муніципальної гвардії з колишніх співробітників «Беркуту» створено спеціальний аваковський підрозділ, помічений лише у спробах віджиму транспорту у волонтерів. Можливо, це ті самі люди, які ліквідували Сашка Білого. Вони не пред’являють посвідчень, поводяться стандартно тупо, не в’яжуть лико, не слідують правилам оформлення документів, протоколі тощо, працюють виключно на залякування та виснаження своїх жертв. Так точно робив «Беркут», так зараз чинить і «нова» поліція. Не рідкість випадок, коли екіпаж їхній перетинає чотири смуги і дві суцільні, виїздить на тротуар і пиздує по ньому, як так і треба. Словом, поводяться наші правоохоронці, як окупанти.
Тепер про зарплатню. Крім того, що її підвищили тим людям, які розганяли Майдан, брали (і беруть) хабарі, покривали (і окривають) схеми незаконної вирубки лісу, видобутку бурштину (до речі, чому не проводиться АТО в Рівненській області?; там невідомі люди з автоматами бігають), продажу земель заповідних фондів, кришують наркобізнес, ведуть два чи більше журналів реєстрації в райвідділах та багато іншого, набрано ще поліцію, яка розбиває в день по кілька автомобілів. Звісно, за наш рахунок. Корисний цей процес лише для постачальника поліцейських машин. До речі, якби в старій міліції так били б машини, то водії б ремонтували їх власним коштом ще й на права здавали б перед кожною зміною.
Наші благодєтєлі вважають, що якщо зарплатня чиновника чи службовця висока, то рівень хабарництва автоматично падає. Досвід показує, що це не так і з підвищенням прибутків чинуші, зростає тільки його апетит на хабарі, бо такса індексується від зарплатні. Та і куди дітися хабарникові і хабарям, якщо всі сфери нашого життя побудовані і проросли наскріз, мов метастазами, корупційними схемами? Схема, закостеніла, давня і накатана, вона нікуди не дінеться. Та і гріх нею не користатися, хай яка там в тебе не була б зарплатня! Тільки хабар має покривати можливі збитки, якщо тебе раптом надумають показово висікти…
Я вважаю так: рівень корупції залежить від зарплатні корупціонера і не від 190 млн. доларів, виділених Байденом на боротьбу з цим явищем, а від рівня жорстокості і невідворотності покарання. Згоден, вся система, і міліція, і прокуратура, і суди, ЖЕКи, господарства, все просякнуте корупцією, а а хто пилятиме гілку, на якій сидить і сидять інші, ланочки в ланцюу твого збагачення? Відлагоджений механізм, де задіяна кожна ланка може зламати лише група самовідречених і фанатичних осіб. І, звісно ж, не у правовому полі. В цьому полі, не забуваймо, все також підпорядковано системі, або іншими словами: на мазі. Намагатися боротися з системою за допомогою самої системи може тільки людина несповна розуму. Прикладів такої боротьби не приводжу, оскільки, впевнений, ви самі, якщо захочете, зможете накопати таких безліч.
Але оскільки, як казав Шон Маклех, стріляти треба, коли настав час стріляти, а говорити – коли час говорити, то можна сміливо сказати, що ми втратили свій черговий шанс. Ідеальний момент упущено. Та про це в розділі 7.
Д. Павличко ж на цю тему висловився так: Не чекай ніколи слушної години, твоє мовчання може стать ганьбою…
А ось і зовсім свіжі історії. Скандал у Києві. 29 грудня двоє невідомих на Range rover з київськими номерами АА 4256 пограбували громадянина К. на суму 70 тис. доларів. В ході переслідування машини поліцейським патрулем відбулася перестрілка і потрійне ДТП. Злочинці зникли. МВС висунуло здогад, який звучить, як переконання, що це банда із Донеччини числом 10 чоловік.
Нестиковки починаються з перших же слів із заяви МВС. По-перше: звідки взято, що зловмисники з Донеччини? По-друге: звідки відомо, що їх 10, адже бачили двох? Звідки у потерпілого 70 тис. доларів? Стверджується, що він їх зняв зі свого рахунку, злочинці дочекалися цього і здійснили напад. Але згідно законодавства України за одну добу можна зняти чи обміняти не більше 3 тис. доларів. І де вночі працюють банки? Далі. Поліція вчиняє гонитву за злочинцями, відкриває вогонь в центрі міста, розбиває чотири машини, в тому числі свою. Злочинці втікають. Професіоналізмом і героїзмом, про які так розводився пан Шкіряк і не пахне. Наявні халатні і неефективні дії з боку правоохорнців.
То що ж це було? А я вам скажу, що це було. Щодо самого факту пограбування сказати нічого не можу через брак інформації, але ясно, що інцидент використано для того, щоб по-перше – напружити обстановку (постійно нависла загроза банд, якось пов’язаних з Донецьком, цією дірою, може віддати її Росії?); по-друге – гучно заявити про героїзм і професіоналізм «нової» поліції, мовляв, реформи працюють, ось, дивіться, що ми зробили – кожен день в Києві – бойовик; по-третє: названа чисельність (10 чоловік, які ще можуть розростись до 12, 20 і т.д.) допускає «вербовку» до лав злочинців будь-кого. Наприклад, бійців ДУК, самотніх воїнів на кшталт Лісника чи навіть мене. Цих додаткових людей заарештують чи вб’ють, а потім повідомлять, що вони були причетні до згаданої банди, вчиняли розбій та, можливо, іще безліч інших злочинів.
Отже, це пограбування, або те, що з нього зробило МВС, це спосіб прикрити політичні злочини влади проти народу.
Ще один, останній, вибачте, якщо втомилися, приклад. Погоня зі стрільбою і трупом пасажира. Щоб швидше відпустити вас, називаю самі факти. Погоня, 200 куль, випущених нібито по колесах, а насправді в салон і по вікнах БМВ порушника, труп пасажира, бойовик, героїзм і те де.
Скажу тільки кілька речей. Стріляти навіть по колесах не бажано, оскільки машина з пробитими шинами втрачає керування. Всім зрозуміло, до чого це я веду? Чудово. Стріляти в місті… Стріляти в пасажирів… Тут теж все зрозуміло. Але кожен поліцейський, слухаючи новини про «бойовик і героїзм» теж хоче стати типу кіношним копом.
Чоловік вночі колупається в замку машини. Підходить міліціонер. Чоловік до того часу сів до авто і висмикує з кермової колонки проводи запалювання, коротить їх. Злочин явний, як день. Міліціонер представляється і питає, що ви, мовляв, робите. Чоловік грубо відповідає, що, мовляв, заводжу машину. Міліціонер просить документи. Чоловік каже, що немає документів. Міліціонер просить вийти, чоловік відмовляється. Міліціонер витягає чоловіка з авто, той відбивається, в процесі боротьби у чоловіка виявляється зламаним палець на руці. Пізніше з’ясовується, що авто належало «злочинцеві», документи з ключами забув в іншій куртці вдома, кудись поспішав. Міліціонер за зламаний палець отримав строк.
Інший випадок. П’яний ветеран відкрив стрільбу з мисливської рушниці з вікна своєї квартири. Приїжджає дніпропетровський «Беркут». Бійці пропонують командиру зняти старого. Той сичить: «Штоб всьо била чіста!», після чого під стіну будинку підганяється аварійка електромереж, бійці, прикриваючись бронещитом, піднімаються до вікна, вдавлюються в нього, притискають ветерана до холодильника і відбирають рушницю. Жодного постраждалого.
Поліція ж поводиться так, наче в школі міліції не вчилася. Чи вони і не вчилися?
В УКРАЇНІ ВИХОВУЄТЬСЯ ПОКОЛЛІННЯ МЕНТІВ, ЯКІ ЛЕГКО І БЕЗДУМНО УБИВАЮТЬ ГРОМАДЯН.
Людські бажання завжди неспіврозмірні з потребами. Декому важко уявити навіть ті цифри, які крутяться протягом доби на першому-ліпшому контрольному впускному-випускному пункті на Донбасі. 150 тис. грн. за проїзд вантаженого контрабандою КамАЗа. 300 – з будь-кого, хто перетинає лінію. «Вас нєт в базє… но за тріста – найдьом».
Я був здивувався, що роту «Торнадо» заклеймили грабіжниками і підарами-ґвалтівниками за один лиш зупинений контрабандистський поїзд з вугіллям (де ще і лежки були, тобто контрабандою везли людей), а потім підрахував: 70 вагонів по 70 тон, по 90 доларів (все в середньому взяв) за тону. Рахуйте самі.
Не дивно, що Ю. Вілкул у своїй передвиборчій програмі обіцяв, що Кривбас стане за його феодального правління «новим Донбасом». Не знаю вже, що він мав на увазі. Та про благодєтєлєй в іншому розділі.
Не знаю, що часом находить на моїх улюблених дикторів радіо «Ера-FM». То у них пробивається шалена толерантність до будь-кого, то « в міліції є багато чесних людей, які працюють», то «вони не спеціально, просто ще вчаться». То у них «Гітлер напав без оголошення війни силами, що в 6-8 разів переважали…», при цьому жодних цифр, крім «6-8» не називається. Як у Жукова в «Спогадах і роздумах» написано…
На днях мене убила фраза, мовляв, мені неприємно (диктор, здається, Л. Дудко), я не можу змиритися з тим, що наші міністри отримують зарплатню 100 доларів». Не дивно, мовляв, що їх ловлять на тому, що вони живуть на широку ногу, витрачаючи більше, ніж заробляють згідно декларації. Ніщєта і бєзісходнасть талкают іх на взяткі.
Ну, по-перше. Сто доларів заробляю я, а міністри – 1000-2000. Прем’єр, якщо не помиляюся, 2,5 тис. По-друге, якщо тобі так тяжко, їздив би не на мерсі чи ренджровері, а на метро, велосипеді; на крайній випадок – на дідових «Жигулях». По-третє: в країні піздєц (іншими словами не скажеш), викликаний свідомими діями цих-таки нещасних. А от керівник укргазвидобування отримує тільки окладу (не враховуючи пільг, компенсацій, премій, транспорту, квартир) 400 тис. гривень на місяць. Півмільйона на місяць. Чотири і вісім десятих мільйони на рік. Грубо кажучи – п’ять лимонів. І керівник цей, Прохоренко Олег Васильович, попросив у Кабміну таку зарплатню з метою запобігання спокуси корупції. Мовляв: країна бореться з корупцією, у зв’язку з чим я хочу стати одним із борців, для чого мені (щоб не стати на інший бік) потрібно 400000 гривень 00 копійок на місяць окладу. Разом переможемо корупцію!
І ті дали. З моїх грошей. З ваших. Ваших дітей. З наших цін, тарифів, доріг, тепла, поривів ліній тепломагістралей, шкіл, лікарень, дитсадків, їжі, машини, дому, з усього нашого життя. В нас забрали все і віддали своїм корєшкам ці підараси. І вони не планують зупинятися, як в анекдоті: нацарюю сто рублів і втечу. Ні. Навіть вибори-перевибори нічого не вирішать. Розумієте, уряди і президенти – пріходящі. Вони приходять і йдуть. В залежності від того, чи добре вони працювали (з точки зору їх господарів – світового олігархату) вирішується їхня подальша доля. Якщо добре – то вони в почоті, чи в запасі. Коротше – в долі і ласці. Якщо паскудно – то вони в долі, але за рахунок цієї долі можуть відшкодувати завдані хазяїну збитки. Такі уряди чи президенти або ідуть в тінь, або тікають за кордон.
Але от що я хотів сказати: уряди і президенти приходять і йдуть. А справжні воротили залишаються.
Тож, знову до теми. На міліцію і прокуратуру бюджетом 2016 року передбачено 64 млрд. грн. Це більше, ніж на Міністерство Оборони. Якщо побачите, що міліція припинила брати хабарі, чинити бєспрєдєл, припинила охороняти владу від народу за кошти народу і почала охороняти закон і громадян – скажіть мені. Бо я цього поки що не помітив.
