У одному господарському дворі жило телятко. Було воно чорне, як ніч, жодної плямки рудого чи білого на собі не мало.
Крім Чорного Телятка, у дворі господаря мешкало ще чимало тварин: свині, барани, кури, кози та індики. Але всі вони чомусь обходили Чорне Телятко стороною, ніколи до нього не говорили і дивилися на нього скоса – так, наче Чорне Телятко завинило в чомусь.
Якось Чорне Телятко прокинулось вранці і подумало про те, що воно дуже самотнє. І вирішило воно знайти собі друзів. Теля почало роззиратися довкола і побачило у кучі порося, яке гарцювало біля корита.
-Порося, порося, - озвалось до тварини Чорне Телятко.
-Чого тобі? – невдоволено спитала синя, піднявши свій замурзаний п’ятак вгору.
-Давай будемо товаришувати! – запропонувало телятко.
Свиня спершу закліпала круглими очиськами, а тоді сказала:
-З тобою я товаришувати не буду, ти – погане.
-Чому це я - погане? – здивувалось теля.
-Бо коли я борсаюсь в багнюці і стаю таким же чорним, як ти, хазяйка каже мені: «Погане порося, дуже погане порося». А ти - чорне завжди, отже, ти - погане завжди.
Засмутилось телятко і подалося надвір. На порозі нарвалось на цуцика Гавчика, якого мало не збило з ніг. «Дивись куди ідеш» - хотів гаркнути собака, але не встиг, бо першим озвалось теля:
-Гавчик, а давай товаришувати! - сказало воно.
-Що? –від несподіванки Гавчик аж присів на задні лапи. –Товаришувати? Ти - ж чорне теля! Ти - погане теля!
-Чому це я - погане? – перепитало самотнє телятко.
-Ти - погане, бо ти - чорне. От наприклад, усі чорні кішки - дуже погані, вони набагато гірші за звичайних кішок. Як чорна кішка перебіжить тобі дорогу, так цілий день не буде щастити.
Зітхнуло Чорне Телятко і пішло далі шукати приятелів.
На подвір’ї воно побачило курей, що дзьобали просо. Спершу телятко вирішило підійти до півня, пізніше подумало, що краще підійти до квочки, а тоді, зрештою, підійшло до найменшого курчатка, що стояло осторонь від усіх:
-Курчатко, а давай будемо дружити?
Курчатко підвело очі вгору і затремтіло від страху.
-Ні, я не буду з тобою товаришувати, - сказало курча. – Ти таке велике і таке чорне, я тебе боюся. Мабуть, ти - дуже лихе.
Зрозуміло теля, що у хазяйському дворі йому не знати друзів, засмутилось і пішло на пасовисько.
За ним слідом поплентався Гавчик, який хотів подивитися: чи цвітуть вже у лузі кульбаби. Дорогою Гавчик задивися на ворон, які стрибали на вітті дерев, і упав у яму.
-Рятуйте! – загукав песик на все горло.
Та поруч було тільки Чорняве Теля, лише воно почуло крик Гавчика і прибігло на допомогу.
-Витягни мене наверх! – благало цуценя.
Чорне Телятко оглянуло яму, яка була неглибока. Тоді почало міркувати, як же витягнути цуценя, коли у нього нема ні палиці, ні мотузки. Думало воно, думало і придумало. Сіло теля на краю урвища і спустило вниз свій хвіст. Гавчик учепився в цей хвіст зубами, Чорне Теля підвелося і витягнуло Гавчика наверх.
З того часу Гавчик заприятелював з Чорним Телятком. Також, цуцик розповів про все іншим тваринам. Зрозуміли усі, що Чорне Теля зовсім не є поганим, і теж почали з ним товаришувати.
