Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2471
Творів: 44371
Рецензій: 86709

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Піонерський спомин. Психологічне

© Серго Сокольник, 22-02-2016
Що  б  це  Вам  розказати  до  ночі  таке,  щоб  трохи  "зачепило"?
О!
Розкажу  вам,  любі  друзі,  піонерську  казочку  з  витончено-психологічним  підтекстом  і  недописаною  кінцівкою...
Весна  буяє.  Третій  клас  (ай,  клас!..)  І-  неухильно,  мов  цунамі,  наближається  найголовніше  весняне  свято,  що  бува  лиш  раз  в  житті-  прийом  у  піонери.
Ну  як  же  ж  хочеться...  Аякже...  Омріяно  ж...  З  галстуком...  Наче  дорослі...  Це  ж  не  жовтеня  вам  якесь  жовтороте,  це  ж  ПІОНЕР,  це  звучить  гордо!!!
Час  прийшов.  Збори.  Не  в  класі,  а  в  піонерській  кімнаті,  під  наглядом  "старших  товаришів",  вчителя,  завуча...  Всі  тріпочуть.  Бо...
Йде  голосування.  Кого  приймати,  кого  ні...  І  от...  починається.  Називають  ім"я...  І  раптом  дівочий  лемент-  той  матюкається!  Той  за  косу  смикнув!  Той  ще  щось  (мало  не  згвалтував  звісно...  Ну,  "мало"-  не  рахується)))  А  головне-  нерозуміння...  Ну  як  же  ж?  Ось  тільки-но  разом  за  партою  сиділи,  цукерками  ділились,  чорнилами,  мов  кров"ю,  від  ручки  до  ручки...  І  от...  Чи  це  "стукачество"  з  юних  літ  в  людині  закладене?..
По  факту  я  таки  пройшов  з  горем  пополам,  а  хлопців  6-7  (самих  хлопців,  замітьте)  ні...  Бо-  НЕДОСТОЙНІ  Ж!!!
Ну,  а  далі  ніч  перед  прийомом,  завчення  Святої  Піонерської  Клятви...
І  от-  прийом!  Збулася  мрія  світла!  Лишень  уявіть...  Весна.  Київ.  Музей  Леніна,  старий  ще,  де  Будинок  Вчителя  зараз...  Доречі,  надихає  сама  атмосфера,  історичні  експонати,  просто  цікаво...  Дитина  ж.  Де  ще  таке  побачиш?..  Аж  серце  тріпоче...
Яка  гордість  за  себе!  Бо-  ДОСТОЇН!!!  Вишикувана  шеренга,  красива  піонерська  форма  (галстук  півночі  гладив,  а  тоді  під  подушку  поклав  і  спав  із  ним),  новісінькі  білі  сорочки  і  сандалі,  сині  шорти...  Старші  піонери  "посвятили",  клятву  вислухали,  галстуки  пов"язали...  Ні,  от  що  не  кажи,  а  вміли,  вміли  "джага-джага"  комуняки  видати,  туману  в  дитячі  голови  навести)))
Щастя  коротше...  Повне  щастя.  Бо-  ДОСТОЙНІ  Ж,  ДОСТОЙНІ!!!  Як  ми  тоді  по  вулиці  йшли...  НАЙКРАЩІ...
А  далі  що?  Правильно.  Має  ж  бути  100%  охоплення)))  То  ж  за  кілька  днів  усіх  отих  нещасних,  що  їх  так  жорстоко  зганьбили,  записавши  в  ізгої,  вишукали  в  спортзалі  мало  не  в  спортивних  костюмах  з  висячими  коліньми  і  драних  кедах,  і  всіх  до  одного  прийняли  до  Організації)))
От  чесно  кажу,  змішані  відчуття  були...  Чому-  самі  здогадайтеся.  Як  Вам  моя  казочка  до  ночі???


© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022000863

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 24-02-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.44386100769043 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Нічний цирк» Ерін Морґенштерн — книга-квиток до країни магії
Є книги, які потрібно читати. А є ті, котрі потрібно «дивитися». Вони мимовільно переростають в нашій …
Книга для тих, хто прагне переважати
Книга «Перевага. У чому сила корпоративної культури» — це нон-фікшн для директорів, власників бізнесу …
«Звичайні незвичайні священики»: віра, що нас єднає
Лагідна зима. Не та, що вдовицею виє в щілинах і кидає кусні мокрого снігу в шибки. А тиха, світла і м’яка, …
Джон Ґрішем «Фірма»: інтелект одного проти могутності сотень
У молодому віці кожному хочеться усього й відразу. З роками людина розуміє, що так не буває, але до цього …