..................................................... Література - це хибне зображення життя, але, тим не менше, ......................................................вона допомагає нам краще його зрозуміти.
Вранці Золтан по телефону привітав Женев'єву, натомість вона запросила його у гості. Він прийшов із букетом квітів і подарунком. Саме сьогодні він збирався зробити рішучий крок: освідчитись Женев'єві у коханні - і хотів зробити це в кінці вечірки, коли розійдуться гості. В кишені у нього лежала коробочка з ювелірного магазину, в якій був перстень з діамантом.
Щойно закінчили накривати на стіл, Золтан зайняв місце зліва від Женев'єви і налив у бокали їй та її сусідам по столу гарного колекційного вина.
У веселій компанії час летів непомітно, то ж і не дивно, що ніхто не зауважив, як запаси вина стрімко почали наближатись до закінчення. Саме тоді Женев'єва попросила Золтана допомогти поповнити спустошений арсенал святкового столу, і він з радістю погодився.
Десь хвилин за п'ятнадцять Золтан повернувся у кімнату, на ходу витягуючи із паперового пакета пляшки вина, і здивовано зупинився: на його місці сидів незнайомець, а Женев'єва весело із ним щебетала, дивлячись на того закоханим, як здалось Золтану, поглядом... Незнайомець вів себе досить нахабно: чіпав її за груди, коліна, стегна, але вона його не стримувала, а лише задоволено сміялась, поглядаючи час від часу на Золтана та коментуючи вголос його здивування. Золтану нестерпно захотілось вхопити незнайомця за комір і викинути з кімнати, але, не бажаючи зчиняти скандал, він величезним зусиллям змусив себе залишатися на місці. З розмови гостей стало зрозуміло, що незнайомець теж завітав до Женев'єви у гості, причому було незрозуміло, чи то вона його запросила, чи він сам прийшов без запрошення і приніс із собою пляшку бурбону. З того моменту застілля одразу ж і продовжилось.
Золтан сидів у глибокій задумі, не в змозі прийти до тями. Його не було всього чверть години, але за цей час ситуація настільки явно вийшла з-під контролю, що він просто розгубився, не знаючи, як її повернути до початкового стану.
Тим часом Женев'єва встала і почала виходити із-за столу повз незнайомця, спиною до нього. Той, скориставшись моментом, провів рукою зверху донизу їй між сідницями, і вона знову з прихильністю, незрозумілою Золтану, засміялась, коментуючи це. Тоді незнайомець піднявся і запропонував дівчині провести її.
Схвильований Золтан теж вискочив за ними і побачив, як той веде Женев'єву, обійнявши її за талію, і вони про щось тихо шепочуться. Золтан рушив уперед з наміром зупинити його і забрати від дівчини, як раптом на нього чи не навмисно, як йому здалось, наштовхнулась одна із гостей, а боковим зором він ніби в тумані помітив, що поряд стоять хлопці, і, реагуючи чи то на зіткнення, чи то на розгубленого Золтана, весело регочуть. Останнє, що залишилось у його пам’яті, був момент, коли Женев'єва з легесеньким сміхом м’яко випручувалась із обіймів незнайомця, потихеньку витягуючи свої ніжні долоні із його лап, і нетвердою ходою пішла в сусідню кімнату. Незнайомець на мить зупинився, а тоді рушив за нею. Золтан, почуваючи себе незручно під поглядами випадкових свідків його приниження, повернувся за стіл.
У вітальні майже нікого не залишилось. Золтан зайняв своє попереднє місце. Через деякий час з’явилась Женев'єва і, пройшовши повз Золтана, теж сіла. Трохи згодом повернувся незнайомець, та, зауваживши, що місце біля неї зайняте, приладнався скраю на кріслі поруч іншої дівчини, обійнявши її спочатку за талію, а потім поклавши ліву долоню їй на груди. Та задоволено усміхнулась, не опираючись домаганням незнайомця, і гордовито поглянула на Женев'єву. Той самий вираз був і на обличчі самовдоволеного незнайомця. Женев'єва сумно і докірливо подивилась на обох і, розчаровано зітхнувши, схилила голову на стіл.
Гостина закінчилась, і компанія почала розходитись. Незнайомець зник, наче його і не було. Золтан залишився сидіти самотою на кріслі, геть спустошений. Десь глибоко всередині у ньому тихенько і безнадійно скімлила ображена та зневірена душа, смертельно зранена осколками розбитого у друзки кохання...
