Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2689
Творів: 51199
Рецензій: 95849

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 42261, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.236.83.14')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Під склом

© А.А, 11-02-2016

Слухай мене, старий друже, і я розкажу тобі про маленький світ під склом.
Були часи, коли я жив у селі, неподалік від столиці. Мав невеличку садибу, немов із казки витягнутою про Гансель і Гретель. Тільки льодяників бракувало. Хатинка моя потопала у зелені черешень. І ось, на весні, коли білий цвіт дерев білив стіни садиби, знайшов випадково під деревом скляну кулю. Тільки згодом, після десятків років розумію – нічого випадкового на світі не буває.
Вона лежала під старою вишнею у високій траві. Тільки те й робила, що пускала у ввічі сонячних метеликів, коли нагнувся, щоб дістати знахідку. Ніс її до хати у пелені й відчував, як струменить від неї приємне тепло, і щось більше. Навіть за спокій.
Можливо щастя. Чи трішки магії.
Не обтирав від роси та гостроносих листочків. Так і поставив на підвіконня обабіч від калачиків.  Тоді, ще жила в мене кицька. Кличку чомусь не придумав. Кицька та й все. Полюбляла моя вусата крутитись біля цієї кулі. Вічно терлась об неї. Дрімала над неї обвивши хвостом.
Через день вже й забув про знахідку. А вона не забувала жити власним життям.
З кожним днем обростала новими деталями. Спочатку на дні пригорща земельки з’явилась. А через тиждень – українські чорноземи в мініатюрі. Далі й паростки набубнявілись, що тягнули сором’язливі голівки до неба. Згодом й дубок зазеленів, а я все не звертав уваги. Писав свою книгу й курив цигарки й часто згадував понівечене мною кохання. Нарешті запримітив мою знахідку, коли у кулі буяло життя. Зеленовусий мох покривав скляні луги, а під розложистим дубком виросла моя ж хата, тільки в мініатюрі. Я, немов дурень нагнувся до кулі. Глипав баньками й не вірив власним очам. Із хати вийшов чоловічок. Смачно позіхнувши, сів на призьбу й взявся розчісувати довжелезну чорну, немов смола бороду. Не придумавши нічого ліпшого – постукав пальцем по кулі. Чоловік стріпонувся, як вжалений ґедзем. Підвів на мене очі й замахав кулачком, а потім додав.
- Я тобі що карась в акваріумі. Ти чого стукаєш? – задзвенів чоловічок.
- Та я… - мамляв.
- Та ти взагалі окуняка якась. Тільки вмієш, що ротом плямкати.
Від його випаду, я ще більше впав у ступор. Руки похололи, а обличчя мабуть набралось блідоти. Хильнувши водички, я видавив із себе коротке шмаття фрази.
- Ти, взагалі, хто такий? – Обперся ліктями на підвіконня.
- А ти як вважаєш? – Чоловік подобрішав.
- Домовик? – Брови самі лізли на лоб.
- В такої людини як ти домовики не водяться. Дивно, що в тебе кицька ще живе. А я – Ніхто.
- Такої як я? І що ж я за людина.
- Розбита. Пуста.
Чоловік вщипнув мене добряче. Починав нервувати.  
- І що це взагалі за ім’я таке – Ніхто?
- Ти завжди будеш двічі перепитувати? Чи в тебе проблеми? – чоловік покрутив біля скроні.
- А якщо я викину тебе з дому? – Спохмурів.
- Викидай, але хто буде розповідати казки твоїй дітям?
- Ти диви, не тільки в мене проблеми. – клацнув язиком. – Про що ти говориш?
- Пізніше зрозумієш. – чоловік піднявся, обтрусив штани й зачинив за собою двері.
- Агов! Що це все означає? – чекав на відповідь. Не отримав.
І лише, коли няньчив на руках сина, згадав його слова. Посміхнувся собі у душу й продовжив забавляти сина.  А потім, чоловічок пішов. Куля більше не світилась молочним світлом, а дуб почав осипатись; притрусив солом’яні скроні хатинки осіннім подихом. Кицька й досі спить біля кулі. Чекає на його казки.
Та я знаю – він поверниться. Бо хто ж розказуватиме казки онукам…



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 19-02-2016

[ Без назви ]

© ВЛАДИСЛАВА, 11-02-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.036073923111 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …