Доброго дня! Ласкаво прошу вас переступити поріг шлюзового відсіку трансплутонійського офісу турагенції «Сонячна пригода»! Що привело вас в такий глухий закуток? Можливо, ви просто заблукали? Вибачте, це я так жартую.
О, то ви не турист, а детектив? Це так несподівано! Це так інтригуюче! Доброго дня, детективе! Зараз мертвий сезон, то ж в нашій глушині непросто когось зустріти. До речі, мене звати Аврора. Дуже приємно! Бажаєте замовити круїз? Взагалі-то, наша агенція спеціалізується на інопланетянах, але і з людьми ми теж працюємо. Ви ж, напевно, прочитали на корпусі наше гасло: «Щоб ніхто не пішов ображеним!»
Не цікавить круїз? Дуже навіть даремно. В нас такі цікаві нові маршрути: по Плутону та околицях, на Еріду, на Макемаке. Можемо на Нептун злітати, це зараз майже поряд. Ви переконаєтеся, що Плутон - це дуже і діже цікаво. Метановий сніг завбільшки з горошину, азотний іній. А неймовірна велич Харона! Невже детективам заборонено користуватися послугами туристичних агенцій? Хочете задати кілька запитань? Будь-ласка, будь-ласка! Буду тільки рада допомогти вам. Обіцяю говорити правду і тільки правду, аж поки смерть не розлучить нас! Чи як у таких випадках прийнято казати? Про смерть – то з іншої опери? І справді, про смерть недоречно, але я трохи хвилююся. Не кожного дня сюди прилітають такі таємничі детективи. Що ж вас цікавить?
Так-так, пригадую, пригадую таких. Важко не пригадати, оскільки крім них ніхто і не прилітав. Що я можу сказати? Відверто? Ці туристи мені одразу не сподобалися. І навіть не тому, що вони з’явилися без попередження, зовсім не очікувано, ще й посеред мертвого сезону. Як оце ви. Але ви це інша справа. Ні, не тому, що мені довелося відірватися від перегляду реаліті-шоу «Космічний дім - 822» та позапланово вдягати робочий костюм, щоб з ними поспілкуватися. Ці істоти зуміли викликати негатив одним своїм виглядом. У скафандрах, звісно.
Ні, я не звернула увагу на чому вони прилетіли, не бачила. А яка мені різниця - на космічному кораблі чи без? Нашому турагенству «Сонячна пригода» до таких дрібничок нема жодної справи. Хоч на тарілці, хоч на чайнику, а хоч і без них – все одно подорожувати Сонячною системою доведеться на нашому екскурсійному катері. Тут без варіантів і без винятків.
Так, я практикантка. Після дев’ятого курсу. Я і минулого року була тут на практиці. Теж під час мертвого сезону, коли усі постійні працівники залишають периферійний офіс. Так, я розумію, що означає периферійний, але хіба я його сюди запустила?
Чому мене має хвилювати є туристи чи нема? Вибачте, але не вам мене повчати. Не зважайте, що поки що вчуся - у мене вже є чималий досвід у туристичному бізнесі. Я знаю, що таке роздавати візитки турфірми біля порталу до червоточини. Роздавала три роки на канікулах. З четвертого курсу по шостий. Ні, не «Сонячної пригоди», тоді я працювала в «Незабутній зірці». Гірше за роздавання візиток перед порталом є тільки наклеювання рекламних плакатів на борти кораблів, які пролітають до червоточини. Ота клята плівка клеїться до всього окрім до чого повинна клеїтися. Одного разу я сама себе ледь не приклеїла і не пірнула у червоточину. Я так перелякалася, ви навіть не уявляєте! Вас зовсім не цікавить, як я врятувалася? Ви бездушна особа. Сухар. Могли б зімітувати зацікавлення.
Як усе було? Починати спочатку? Так от: вони уже давно простерилізувалися в шлюзовому відсіку, а мій вірний помічник, робот RfW-156 все ніяк не закінчував нанесення макіяжу. На мене, звісно. Хоча я і так красива, навіть без рекламного макіяжу. В свої 55 дам фору багатьом 50-річним дівчатам. Але правила є правила. Халепа – навіщо я про свій вік обмовилася? Ви знаєте, детективе, про вік та про IQ жінок питати не можна, це невиховано. А IQ в мене 198. Жартую, звісно. Ні не 198. Насправді - 196. Це знову жарт.
Гаразд, якщо вам так зрозуміліше, то пишіть продезінфікувалися. Я хочу вам відверто сказати, що в нашому Інституті космотуризму некрасивих студенток нема. «В нашому бізнесі без краси ніяк!» - любить повторювати професор Липа. До чого тут професор Липа? Та ні до чого. Ні, нічого в мене з ним не було. Якщо не рахувати того одного випадку. Але детективе, ви не подумайте, що це я заради оцінки. Просто так співпало - тоді саме перед заліком закохалася. А після заліку, як рукою зняло. Ага. Не вірите? Дуже навіть даремно!
Мушу сказати Вам, детективе, що я, між іншим, від народження була красивою. І якщо добре не придивлятися до 3Д-світлин, то ніхто і не скаже, що для поступлення в інститут я зробила кілька пластичних операцій. Особливо, якщо я вдягну ретрокостюм фасону «мішечок». Навіть не здогадаєтеся, що я коректувала. І не смійтеся. Окрім того, що була красивою, я була ще й розумною. Інакше не поступила б до нашого інституту космотуризму. Знаєте який там конкурс? Вже точно не пам’ятаю, але багато. Хотіла сказати, що не тільки була розумною, а й зараз є теж. Навіть ще розумнішою аніж раніше. І красивішою зараз теж. Що не зрозуміло? Дуже навіть даремно. Ви можете не вірити, але я натуральна блондинка. Ні, не фарбована, не генномодифікована. Звідки про це довідалася? Мені мама розказувала. А звідки ви, детективе, мою маму знаєте? Так, вона теж блондинка. І батько мій теж блондин. А взагалі, яке це має значення? «Я блондинка, а ви не змогли», - так мама часто говорить.
До речі, детективе, а скільки вам років? Не хочете говорити? А даремно – на вигляд усього лиш 90-95, ну 100 – не більше. Та кого в наш час цікавить той вік та різниця у ньому? Мене? З чого ви взяли, що мене цікавить ваш вік? Так, я питала. Але це не означає – що мене це цікавить. Ви не припускаєте, що я могла тільки із ввічливості запитати? Для підтримки бесіди.
До речі, а ми могли б бути гарною парою. Ви отакий солідний і красивий, а якщо ще костюм гарний підібрати, чи уніформу то взагалі сама мужність та сексуальність. І я – отака вся красива та незабутня. А з часом я стала б вашою вдовою. Очолила б детективне агентство. Знаходила б злочинців.
Дуже навіть даремно! Чому це ви думаєте, що в мене рот не закривається. Можливо, це в мене синдром недостатності спілкування. Місяцями у цій дірі сидиш – нема з ким навіть словом перекинутися. А рот у мене закривається. Можу навіть показати… Красиві губи – чи не так? Особливо мені подобається отака загадкова посмішка, як в Джоконди. М-м-м-м!
Ні, я чомусь не подивилася в каталог, щоб визначити, якої вони раси. Ні, не запитала звідки прилетіли. Так, не перевірила, що вони записали в анкетах. Але хто ті анкети читає? Ви читаєте? Дивно – з такими навичками не детективом можна бути, а у туристичному бізнесі працювати. Скажіть - хто міг передбачити, що станеться якась халепа? І, якщо я нічого не плутаю, нас учили цінувати кожного клієнта. Та й не людська ця справа, анкети перевіряти. Краще он RfW-156 запитайте. Чому він не перевірив? Для чого він електрику споживає? Щоб лампами, як ідіот, блимати? Макіяж я і сама собі накладу. Нас на курсі екстремального туризму ще й не таке вчили робити.
Які вони були на вигляд? Що ж, я б сказала, зовсім таки непогані. І я тоді навіть подумала, що якби бути впевненою, що вони з багатої та теплої планети, то чому б з ними не познайомитися поближче. Можливо, достатньо навіть щоб з багатої. А в хутряному скафандрі холод я якось переживу. Гуманоїди? Маєте на увазі, що їхню расу так звати, чи це назва їхньої планети? А я й не знала, що гуманоїди це істоти схожі на людей. Ні, на людей вони не були схожі. Не гомоноїди тобто. Ну хіба що деякими запчастинами. Ага, органами. Руки в них були. Але чотири. Ноги? І ніг чотири. Голова одна. Звідки мені знати голова то чи ні? І що в тій голові є – скільки ротів, очей та іншого. Я ж уже сказала, вони були у скафандрах. А те, що мені здалося головою – було в шоломі. Ні, не в прозорому. А у такому …, ага, матовому. Хвоста не було. Хіба що невеличкий, в скафандр захований. Чому це ви про хвіст питаєте? Це так важливо?
Ні, це спочатку вони мені не сподобалися, а потім я передумала. Чому я не можу передумати? Я часто передумую. І не зважаючи на те, що кількість рук інша. Так, не бачила – що у них на голові чи в голові. Які ж ви, детективе, усе-таки закомплексовані. Одразу видно, що ви в нашому інституту космотуризму ніколи не вчилися. Один професор ще на першому курсі сказав: «головне, щоб істота була хороша». З хорошої планети щоб. Про планету – це я від себе додала. А скільки в тої істоти рук-ніг та звідки голова росте – це справа десята. Ні, не професор Липа. Забула прізвище – це ж так давно було. Я ж кажу, ще на першому курсі. Та й яке значення має ото прізвище професора. Головне в інституті - знання. Звісно, краще як ви отоді казали, мати справу з гомоноїдом. Правильно я кажу? Це коли на людину схожий. Гомоноїд, взагалі, – суперваріант аби кудись дременути з цієї задрипаної системи. Нашої-нашої. Так, на превеликий жаль, на всіх гомоноїдів не вистачає. Доводиться звертати увагу і на чотирируких чи чотириногих, та коли вони разом – в одній істоті. Добре, що всю свідому історію котів та псів в домах тримати – це було не збочення. Сексист!
А якщо розібратися, що в нашій системі доброго? Одна бідолашна Земля сяк-так придатна до життя. Поки що придатна. Недовго бідоласі залишилося. Це ж треба примудритися - сплюндрувати цілу планету! Я інколи переживаю, як мені не червоніти коли доведеться колись інопланетян до Землі на екскурсію супроводжувати. От виведе RfW-156 катер на навколоземну орбіту – і що я їм розказуватиму? Отут колись були ліси, в них колись жили якісь звірі. Ніхто уже й не пам’ятає які. Ось бачите кривулечки такі. Це колись були ріки. Що воно таке? Такі труби природні з водою. Труби, але тільки без верху. Як вам ще пояснити? Як не пояснюй, нема тих річок зараз - висохли. Вода з річок текла в океани. Океани є і досі. Кажуть, що в них колись була риба. Може і річках була, але я не впевнена. Ось Антарктида – вона колись була вкрита льодовиками. Якщо вас цікавить детально історія Землі, ми можемо замовити вам послуги спеціального гіда. Що це за дим? Горить щось, на війні часто щось горить. І війни на землі теж дуже часто. Що за спалахи? То вибухи – бомби, ракети і таке інше. А зараз міцно тримайтеся за бильця крісел – тому що ми зробимо різкий маневр. Це було для того аби ухилитися від ракети – яку по нас випустили? Чому по нас стріляють? Мабуть ми комусь не сподобалися. І що мені відповідати коли спитають інопланетяни: «Чому ви нищите планету?», «Чому ви вбиваєте одне одного?».
На Венері я була. Нема нічого там доброго. Самі живіть на своїй Венері. От чому ви досі там не живете? Дуже навіть даремно! Мені також якось не випадає. І на Марсі теж.
Кажете, Сонячна система - не периферія? А чому в околиці 20-ти світлових років одні якісь карлики-шкварлики та інші відходи зіркової життєдіяльності? Жодної нормальної зірки нема.
Може пізніше поговоримо. Мене уже голова болить. Можливо, що від моєї балаканини і болить. Хіба не може такого бути?
Досі не почали по суті? Це тому, що ви мене постійно перебиваєте та відволікаєте.
Як усе було? Привіталися вони. І я з ними. Запитала, що цікавить. Розказала, які зараз акційні пропозиції, які нові маршрути.
А вони кажуть, мовляв, а давайте ми землянам круїз влаштуємо. Всією планетою. Я кажу, чому ж ні – давайте. Думала – вони жартують. Нас попереджали, що дуже часто інопланетний гумор буває незрозумілим. Але потрібно посміхатися, підтакувати – інакше клієнтів конкуренти перехоплять. Казали, що багато читали про нас в путівнику. Ви не знаєте про «Путівник по галактиці для космотуристів»? Дуже навіть даремно. Хоча, справді, звідки вам знати? Ми його он тільки на дев’ятому курсі почали вивчати. Ні, не земляни його укладали. І не земляни про себе статтю писали. Ми ще до того розділу не дійшли. Можливо, в наступному семестрі вивчатимемо. Так, ймовірно, що і не вивчатимемо. Справді, про свою систему ми і так усе знаємо. Спитайте в RfW-156. Я в туристичній фірмі працюю, а не в довідковому бюро. В нього в довготривалій пам’яті повинен бути. Нехай вам скопіює.
Про що ми говорили? Звісно, повинно було б насторожити, що усе вони розказували, а я тільки слухала. Мало б бути навпаки.
Що казали про нашу планету? Що в нас є дві речі, яких у галактиці ніде більше нема. Ні не блондинки. Зараз згадаю. От дірява голова, зовсім вилетіло. Може справді треба в одне вухо ватний тампон вставляти? Хіба мама в дитинстві вам такого не радила? Дуже навіть даремно! Для чого? Не здогадуєтесь? Щоб в одне вухо влітало, а в інше не вилітало. Що тут смішного? Справді, RfW-156 повинен пам’ятати. Саме так: агресивність та закомплексованість. Я ще тоді подумала: «А чому не любов?» Ще й запитала їх про це. Ні, не тому що любов притаманна усім расам. Нехай RfW-156 згадає як вони сказали. До речі, це в путівнику записано. Можете перевірити. Звісно, навіть образливо: чому любов – це тільки один з ритуалів, який передує заняттям сексом. Які тоді інші ритуали? Гроші та насильство? Фе-е-е, як грубо.
Що було далі? Запитали мене, чи це справді туристична фірма. Ще запитали, чи маю повноваження. А я пожартувала, що в радіусі кількох мільярдів кілометрів нікого з більшими повноваженням аніж в мене вони не знайдуть. Чому не погодила з головним офісом? Це було обов’язково? Але клієнтам довелося б, мінімум, двадцять години відповіді чекати. Це якщо в офісі хтось є на робочому місці.
А що я такого зробила? Так, підписала. Так, тобто ні, не читала. Куди? На скільки? Ви серйозно? Не може такого бути. Куди вони могли її забрати? Вони ж без корабля прилетіли, в голих скафандрах. І так само полетіли – без корабля. Як прилетіли я не бачила, а як полетіли… Звісно, що один за одним, рядочком. Нехай вам буде клином. Хіба це має значення? Куди летіли? Ну, від шлюзу наліво повернули, і трохи вниз. Точно – вниз і наліво. В бік якої зірки? Звісно, я не пам’ятаю орієнтацію офісу, в той момент, коли це сталося.
RfW-156, перевір, будь-ласка, зоряне небо. Знайди Землю. Чому я не можу цього самотужки зробити? Хіба ви не знаєте? Звісно – звідки? Знаходити Землю на зоряному небі нас тільки на дванадцятому курсі навчають. Я ж не працюю, я на практиці. На час мертвого сезону. Вже казала.
Тобто, ви стверджуєте, що я відправила усю планету Земля в іншу галактику. На мільярд років? Як це – ніхто не знає де та галактика? Ви детектив – дізнайтеся. А нащо в іншій галактиці планета з десятьма мільярдами агресивних та закомплексованих істот? Міжгалактичний зоопарк? Звідки ви знаєте? В контракті написано? Що, справді, так написано? Так буває? В таких масштабах?
А-а-а-а-а, так от чому останніми днями нових серії «Космічного дому - 822» не передають. Обірвали на найцікавішому місці. Звідки тепер я знатиму – хто у фінал вийшов? Я цього не переживу.
А чому ви думаєте – що нашим там погано? Напевно в тому зоопарку не одна планета і не дві? І відстань між тими планетами не пів галактики? Це ж цікаво – стільки цивілізацій поряд. Рай для туристичного бізнесу. О – це ж і мій інститут туди перемістився. А де я тепер вчитимуся? Справді, а де я тепер працюватиму? Офіс теж полетів. А ви насправді не знаєте, де той зоопарк? Гуглити не пробували? Або якось слід взяти. А ви знаєте, що колись спеціальних псів навчали сліди злочинців шукати за запахом? Чому ми не можемо роботів навчити? Повинен же бути у Землі якийсь свій специфічний запах. Дивно, що не було. Дуже навіть даремно. Детективе, я от що вас попрошу: Землю потрібно негайно відшукати і повернути. Її не могли далеко віднести. Подумайте самі, це ж не метеорит, не каменюка якась, щоб в кишеню сховати. Верніть її назад, там де була. Навіщо? Мені в офіс треба. Звіт по практиці підписати і, взагалі, навчання закінчити.
Ну чому катастрофа? Не бачу жодної катастрофи. Коли ніготь зламався – тоді катастрофа. А жити можна і на Марсі, і на Венері. Ви забули, як мене агітували щойно?
Так, родичі залишилися. У вас мама на Землі проживала? Вибачте – проживає. І коли ви востаннє в неї гостювали? Скільки-скільки? Двадцять шість років? Я правильно розумію – 26 земних років. Не ваших улюблених венеріанських. Та навіть і венеріанських. Ви стверджуєте, що будете сумувати за вашою мамою, яку не провідували 26 років. А-а-а-а! Саме збиралися провідати… В наступному році… На нашому курсі я вважаюся однією з найрозумніших, але цього я чомусь не розумію. Ні, не всі блондинки. Багато фарбуються. Як в кого? В брюнеток. Щоб розумнішими здаватися. Це жарт, ще й бородатий, при чому. До речі, от ще одне свідчення гендерної несправедливості. Чому кажуть бородатий, а не, наприклад, целюлітний?
Детективе, а в мене ідея. Давайте разом Землю шукати. Я вам стану в пригоді, я допомагатиму. Ще не знаю як. Дуже навіть даремно ви відмовляєтеся. Якщо менше говоритиму? Я просто не знаю, чи це можливо. Буду старатися!
