Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44128
Рецензій: 86072

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фентезі

Передноворічні сподівання

© Надія, 23-01-2016
  Хоч я вже давно доросла, знаю, що Діда Мороза немає і ніякого дива на Новий рік не станеться, та все ж передноворічні сподівання приходять до мене, як і до кожної людини.

      Їх підсилює ще купа туристів, яка  рветься в Карпати саме на Новий рік, щоб назавтра з опухлим від алкоголю лицем намагатись згадати, що з ними було і куди треба ще поїхати.

     Під Новий рік мене чекає сім’я і ялинка, колядники, родичі, гості, річні показники та море роботи.

        Про звіти, які наближаються, я взнаю по червоному, як буряк обличчю  статистки, яка рахує показники. Всяк знає, чим червоніше то обличчя, тим більший цейтнот. Виняток може складати хіба день народження в тої ж статистки, або в  її друзів, але тоді вона кричить дещо з іншою інтонацією.
      В перервах між звітами воно звичайного кольору, та й саму власницю не дуже десь видно.
       Звірені дані ще треба надрукувати. Так як в мене вдома завжди повно роботи, то я намагаюсь передати друк секретарці. Це теж непросто, зважаючи, що кожен хоче зробити те ж саме, і якомога ближче до часу здачі.
     Секретарка друкує, статисти лаються і інколи п’ють на роботі новорічне шампанське, а я
тим часом намагаюсь вдома прибрати і зварити святкову вечерю.
    
      Тож я варю і мрію:

     Тихо мерехтить вечірній прибій. Я сиджу на камені, морські водяні язики лижуть його. А навкруг зорі, здається, до них можна дотягнутись рукою, бо  це пустеля. Можливо, навіть Сахара. Біля мене статечно і чинно проходить караван верблюдів. Погоничі теж дивляться в небо, на зірки, що так близько і не гаснуть. Так само колись дивився на небо і Ходжа Насреддін, пояснюючи еміру сутність світу.

    А це вже Європа. Розлився Рейн, ми з тобою удвох йдемо по мосту. Ти щось говориш мені, навколо твоєї шиї обмотаний шарф. Але обрисів обличчя не видно, бо я його не знаю…Жену від себе ці марні думки і мрію про щось інше.

    …Ще хотілось би попасти на європейські новорічні розпродажі. А то в нас  спочатку піднімають ціни, а потім ставлять знижку. В результаті добре, якщо товар залишився з попередньою ціною. Але люди все одно купують, бо не знають, що їх чекає в Новому році.
  І ось святкова вечеря приготована. Гарно вбрані, ми сідаємо з друзями за стіл біля новорічної ялинки поруч включеного телевізора, де за нашими спинами щось вітальне каже  президент.
  12.20 – Я так і знала! Лунає дзвінок.
- З Новим роком! – вітає колега.
- Перший виклик твій.
- З Новим роком ! – радісно вітаю його я з бокалом шампанського в руці.
- Ви ж не на роботу кличете?
- А чого я тобі дзвоню? – охолоджує мою радість колега.
- Але я того… вже шампанське пила…
- То немає значення. Давай сюди.
Перебираюсь і востаннє кидаю погляд в дзеркало. Не забути би переодягнути светер, вбраний навиворіт і зняти тапки. Надворі вже чути шум від машини.
…і знову я вдома. Сміємось, жартуємо. Знову дзвінок, я ж сьогодні ургентна.
- Ну в тебе й робота – кисло всміхаючись кажуть гості о пів третьої, збираючись спати, я ж стрибаю на одній нозі, марно намагаючись попасти ногою в чобіт.
Тільки лягла нарешті перед ранком – знову дзвінок. Вже сама вбираюсь, йду до воріт.
- Що таке? Нема машини. Щось не їде.
Дзвоню на роботу, виясняю.
- Лягайте спати - каже заспана медсестра.
- Ми вам  не дзвонили.

     День короткий, тож вночі  бігаю між корпусами, нагорі ті ж зорі, тільки на більшій відстані, але такі ж прекрасні, правда, холодні. Комусь помагаю, потім для когось стаю Святим Миколаєм, комусь вселяю надію, а попри те мрію колись відіспатись за безсонну ніч.
      Вітер шумить в кронах дерев – ялин і смерек.


      Цього року в мене при здачі звітів виникли зміни – щоб не бігати по кілька раз до секретарки, вирішила зробити розрахунки вдома на своєму комп’ютері. Документація – нудна штука, особливо, як я раніше сама це не не робила.
     По інерції я відкрила Однокласники, і відразу мене там зафрендив якийсь француз. Мало того, він ще почав писати мені повідомлення.
Я давно хотіла підучити англійську, якою він мені писав, тож стала відповідати в цілях мовного розвитку, користуючись онлайн –словником.
   Франк спочатку питав в мене, чим я займаюсь. Потім – чи хочу я поїхати в Париж? На це провокаційне запитання я відповіла ствердно і пожартувала, що приїду, як мене запросить.
    Француз виявив готовність запросити і до мене приїхати, в чому я щось засумнівалась.
Тоді він спитав, скільки мені років і почав просити фото (  я зазвичай в соц.мережах фото не викладаю).
   Чи то з перевтоми чи піддавшись проханню я це виконала. Роки мої йому підійшли, бо він був старший, побачивши ж моє фото він буквально засипав мене компліментами.
   Тепер Франк звертався до мене не інакше як “ Моя принцеса”, казав, що я подібна на сонце і т.д. Це трохи мене насторожило. Ні, я знаю, що непогана, без помітних вад але щоб так зачаруватись моєю красою!
  Українці взагалі не дуже люблять робити комусь компліменти. Наприклад, коли я хочу почути їх в свого чоловіка, то просто питаю його: Я гарна?
- Гарна – відповідає він. По двох причинах – я не погана, та й така відповідь для нього безпечніша.  Але щоб так хтось говорив про мою красу?
Француз тим часом продовжував співати мені дифірамби. Так як я була все –таки трохи зайнята, бо заглядала до звітів, вирішили віртуально списатись ввечері.
Ввечері я знов була зайнята - з роботи прийшов чоловік і син пристав до мене з уроками.
- Що ти робиш кохана? – так почав своє спілкування Франк. Може, не так дослівно, бо я перекладала з словником.
- Я хочу про тебе знати все, бути твоїм другом, щоб ти мені про все розповідала. Потім він порівняв мене ще з якимись істотами, з яких я переклала тільки про курча.
- Ти ще тут? – перепитав він.
- Чим зараз займаєшся? Я хочу знати про тебе все.
- Складаю синові книжки – відповіла я, після чого Франк чомусь відключився.

На другий день все повторилось знову.
- Чи маєш ти скайп? – запитав француз, і я це зрозуміла без перекладача.
- Но скайп – відповіла я.( В кімнаті буває не прибрано, ще й я одночасно спілкуюсь , готую їсти, відповідаю по телефону і т.д.)
- Що ти робиш зараз, я дуже тебе чекав? – заливався  Франк солов’єм.
- Хотіла дописати звіти – відповіла я.
Франк відключився надовго.
На третій день я його вже в інеті не застала. Так як в мене була вільна хвилина, я зайшла на його сторінку. Серед друзів в Франка були одні дівчата, десь штук 400. Мужчин не було, хоч це добре.
    От і з’їздила в Париж.
Я видалила свою фотку і почала дораховувати показники.

  

     Після Нового року ще треба звіти здати. Виглядає все приблизно так:
    Зрання – раненько опухлі й заспані, в кожухах, бо мороз ми збираємось біля машини . В кожного торба з паперами. Напихаємось в машину, по дорозі підбираємо тих, хто проспав.
Хто легко вбрався, мерзне і жаліє за залишеною шубою. Але шуба – ще півбіди, гірше, коли після святкування забуваєш взяти документи. Тоді вся машина їде назад і чекає, поки роззява з звітами і могоричем знов ввіллється в їхню дружню сім’ю.  

    Цілий день здаємо, виправляємо, чекаємо, потім купляємо гостинців. Надворі вже знов темно, тож чекаємо своєї машини.
    В машині гріємось, хто чим може і закусуємо. Вредна статистка знов червона, але це вже можна пояснити,  роздає закуску і сміється найбільше. Мабуть, від нервового шоку. Домашні видзвонюють на мобільні, та ніхто їх не чує. Кому зараз в голові домашні справи, як ми звіти здали !
      Шофер дбайливо розвозить особливо старанних здавачів по домівках, і перш за все статистку, яка ледве тримається на ногах і щось весело гукає вслід машині. Можна розслабитись до наступного року.
    


    А зараз  я йду додому, чавлю чоботами багнюку, змучена, що навіть не дивлюсь навкруги і думаю : А коли ж це все збудеться?
    
    
.









      









        

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Читається-сприймається

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр Ман, 07-02-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 26-01-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Микола Мисковець, 24-01-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 24-01-2016

Дякую адміністрації

© , 24-01-2016

Вірші автентичні

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надія, 23-01-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.29363203048706 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …
Огляд роману Ліян Моріарті «Велика маленька брехня»
«З біса добра книжка. Смішна і страшна» Стівен Кінг Бестселер за версією The New York Times «Велика …
Нещодавні екранізації книг
Література і кіноіндустрія — взаємопов’язані сфери. За мотивами романів знято багато фільмів. Наша добірка …
Українські vs зарубіжні обкладинки
Обкладинка є тим імпульсом, який спонукає людину звернути увагу на книгу. Вона розповідає про ядро видання …