Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43637
Рецензій: 85044

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Містика

Ніч

© Марія Берберфіш (Мері), 18-01-2016
– Все, приїхали! – зухвало мовив Андрій.
– Ти що, знущаєшся?! – закричала Тетяна. – Прохала ж підвезти додому!
– Заспокойся, переночуєш тут, у нас є вільна кімната, – сказав парубок.
– Ні! – відрізала дівчина, ледь не плачучи. – Будь ласка, підкинь хоча б до центру!
– Слухай, ти як хочеш, а я – до хати, – мовив молодик. – Йдемо?
Вона помчала на зупинку маршруток, на бігу поглядаючи на годинник. «Як пізно вже! Хоч би встигнути!» – непокоїлася. Кожна секунда була для дівчини зараз дуже дорогою. Тремтіла, задихалася. Нічний спальний район пригнічував її своїм виглядом. Чужі обшарпані багатоповерхівки, гаражі, зачинені кіоски, розбиті тротуари, – усе це Тетяна сприймала, мов ворожий полон. Та й темрява не додавала оптимізму.
Всередині дівчини засіло відчуття, що ось-ось із нею може статися щось жахливе. «Це лише мій страх… Усе буде нормально», – намагалася заспокоїтися. Вона подумки сварила себе останніми словами за те, що послухалася подругу й сіла в Андрієву автівку.
Дісталася зупинки. Озирнулася навколо. На відстані кількох метрів була ще відчинена маленька крамничка. За нею височіли багатоповерхівки. В іншому боці виднілася велика промзона. Жодної маршрутки. Тетяна знов поглянула на годинник. Віднайшла в сумочці свої останні чотири гривні й обережно поклала їх до внутрішньої кишені. Наближався «Богдан». Надія зажевріла в душі дівчини. «Те, що треба!» – відзначила подумки. Маршрутка зупинилася. Пасажири вийшли з салону. Тетяна підійшла до дверцят.
– Ви ж іще поїдете зараз до центру? – спитала у водія.
– На сьогодні – все, – відповів той.
– А чи не знаєте, я ще зможу виїхати звідси якоюсь іншою маршруткою? – мовила схвильовано.
– Навряд чи.
На очах у дівчини з’явилися сльози. Ночувати в моторошному спальному районі просто неба або йти пішки додому при тому, що дорога зайняла б кілька годин, аж ніяк не хотілося. Маршрутка рушила й швидко зникла за рогом. Проїхала легкова автівка. Тетяна замислилася. Раптом біля неї зупинилася машина.
– Дівчино, сідайте! Підвезу, – мовив водій.
– У мене мало грошей, – попередила вона чоловіка, знаючи, що має лише чотири гривні, а стипендію отримає тільки завтра.
– Домовимося, – кинув той.
Тетяна здригнулася. «Куди ж бігти від нього?» – промайнуло в голові.
– Не треба, – сказала, задкуючи.
– А якщо подумати? – наполягав водій.
– Ні, – заявила дівчина, зробивши пару кроків у напрямку крамниці.
Чоловік махнув рукою, зачинив дверцята. За кілька хвилин автівка зникла з очей. Тетяна озирнулася. Поспішила до ще відчиненого магазину. Усередині було тепло й затишно. Вітрини підсвічувалися вогниками. Дівчина побачила свої улюблені цукерки, які збиралася купити зі стипендії. Підійшла до каси.
– Олено! Невже?! Привіт! – зраділа.
– Вітаю! – озвалася продавчиня. – Ого! Давно не бачилися!
«Я врятована», – подумала Тетяна. Розповіла знайомій про свої поневіряння цієї ночі.
– Бідна, співчуваю тобі, – мовила Олена.
– А ти мені допоможеш із ночівлею? – несміливо спитала дівчина.    
– Та я скоро зачинятиму крамницю, – відповіла продавчиня. – Тут не можна лишатися, бо хазяїн влаштує прочухана. А вдома – чоловік…
– Зрозуміло, – понуро мовила Тетяна.
За кілька хвилин вона розпрощалася зі знайомою й знов лишилася сама на зупинці. Стояла й плакала. Похолоднішало. Промайнула думка озирнутися. Нікого не побачила. Але її турбувало відчуття, що позаду хтось таки є. «Іти кудись? Тут хоча б ліхтарі світять і автівки проїзжають… А там що?» – міркувала дівчина, дивлячись навколо. Тремтіла. Раптом почула шум. Шаркання за спиною. Знов озирнулася. Нікого. Здригнулася. У грудях ніби хвилі розбурхалися. Маршруток Тетяна більше не бачила. Жодного перехожого. Зупинилося таксі.
– Вас підвезти? – запитав водій, парубок років двадцяти.
– Дякую, але я маю лише чотири гривні, – відповіла дівчина.
– Сідайте, – мовив той. – Я приїхав до цього району за викликом, але люди чомусь передумали…
Дівчина вагалася. Раптом її погляд упав на велике вікно вже темної крамниці. У віддзеркаленні вона побачила когось у себе за спиною. Різко озирнулася. Очі розширилися. Тетяна похитнулася. Істота з неймовірною силою вхопила її за руку. Але дівчина вирвалася. Кинулася до таксі.
– Сідайте швидко, – крикнув водій.
Вона заскочила до салону автівки, парубок різко натиснув на газ. Спочатку їхали мовчки. Тетяна й досі тремтіла.
– Хто це був? Чи що? – озвався таксист.
– Не знаю.
Дівчина дивилася у бокове вікно. Повз пролітали будинки, дерева, вулиці й площі. Вже показався й центр міста. «Як же мені пощастило!» – раділа собі.
Тетяна прийшла до тями, лежачи на асфальті. Зрозуміла, що була втратила свідомість. «Знов ця зупинка… Значить, мені наснилося, що я виїхала звідси. Але ж…», – думала, дивлячись на свою руку, на якій лишився великий червоний слід. Піднялася. Озирнулася. Побігла додому. За кілька годин дівчина таки дісталася свого будинку. До світання вона не могла заснути. А вранці пішла до університету. Після пар отримала стипендію й купила свої улюблені цукерки. Але з тої ночі боялася ходити темним містом.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 19-01-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Елен Тен , 18-01-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.39466786384583 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Марія Сидорчук «Полон»: Драматична історія воєнних реалій
Українська література стрімко розвивається. Це — доволі приємний факт, тому що читачі все частіше можуть …
“Дороги вольні і невольні” Іваничука: Політичний літопис першого часу незалежності України
Мемуарна проза — справжня скарбниця пам’яті про минулу епоху, хоча зазвичай їй притаманний дещо суб’єктивний …
Нова книжка Юрія Щербака: Україна посеред штормів
Нова книжка Юрія Щербака «Україна в епіцентрі світового шторму» — «книга прозрінь» (як зазначено на обкладинці), …
Лавкрафт – месія жаху: Огляд першого тому зібрання творів
Безліч читачів у всьoму світі буквальнo обожнюють читати трилери і жахи. Українці, зoкрема, фанатіють …