* 514 годин до стрибка *
- Дарма я не вбив цього виродка, – зло промовив барон Ганс Рендел-Хіггінс.
- Прості рішення завжди погані, – знизав плечима генерал граф Герасименко. – У довгостроковій перспективі.
- Ігоре, ти про оцю перспективу? – махнув у бік монітору Рендел – Цей Добромєров просто знущається з Оксани! Подивись як себе поводить ця мерзота?! Він намагається все виставити так, ніби це він захищав дослідження Хіггінса, а Оксана їх вкрала. Ну що за дурня?
- Ні я про ту перспективу, - похитав головою Герасименко - де ти шляхтич та друг Імператора. Твоя дружина – поважний науковець. А Добромєров хто? Правильно, ніхто.
- Твоя правда, - погодився Ганс дивлячись на колишнього командира.
Тим часом на голографічному екрані слово узяла Оксана і вдало поставила на місце попереднього оратора, заробивши кілька додаткових відсотків на шкалі глядацької прихильності.
- От бачиш, - Герасименко зробив невеличкий ковток коньяку, та поставив бокал на стіл, – твоя дружина прекрасно може сама за себе постояти.
- Так, вона в мене молодець, - погодився Рендел.
- До речі, давно хотів тебе спитати.
- Про що?
- А чому, власне, Хіггінси назвали дочку Оксаною?
- На цьому наполягла її матуся, – Ганс помовчав трохи та продовжив, - Так звали пілота, яка витягла її батьків з Гельсінкі. Вони не встигли на останній корабель і застрягли в порту, коли артилерія москалів почала перекопувати місто. Оборона ледь трималася, і Хіггінси думали, що це кінець, як раптом прибули гелікоптери з блакитно-жовтими колами.
Від безсилої злоби в Ганса стислися кулаки.
- Стрибок з пекла, - гірко посміхнувся Герасименко, занурившись у власні неприємні спогади. – Так це потім назвали журналісти. Другий флот США встигав підійти до берега, а американці не хотіли ризикувати екіпажами та машинами. Тоді наші пілоти зголосилися летіти.
- Ну наші тоді просиджували штани в Польщі, - зло пирснув Ганс, – а ваші молодці. Те, що вони зуміли витягти стількох людей, це просто неймовірно. Літали навіть, коли кацапи прорвали оборону, і бій перекинувся на місто. Власне, пілот, що вивезла Хіггінсів, дістала поранення і померла через кілька хвилин після того, як опустили машину на палубу. Пізніше Філіп дізнався, що пілота звали Оксана Сагайдак. От на її честь Хіггінси і назвали дочку.
- Ясно, - кивнув Герасименко. – А сину Оксани на той момент було два роки.
- Правда? – здивувався Ганс, та розгублено додав: – Треба буде його відвідати….
Та онлайн-шоу знову привернуло увагу шляхтичів. Камера перемістилася до баронеси Рендел-Хіггінс. Незважаючи на шалений тиск, Оксана залишалася спокійною, а її голос - твердим та рівним. Вона зважено та послідовно відповіла кожному. Ґрунтовно і жорстко. Дехто намагався перекричати Оксану, та ведучі змусили замовкнути нахабу. Оксана продовжувала монолог, а двоє шляхтичів у маєтку Герасименко схвально хитали головами та посміхалися.
- Молодець, сонечко, - схвально промовив Рендел, - так їх. А тепер добий цих пихатих індиків!
А Оксана між тим промовила:
«Тому, після серії вдалих випробувань, я сьогодні отримала в Імператора дозвіл на другий політ до Альфа Центавра. Тож мені треба готуватися до стрибку. Ми за три дні вилітаємо.»
- ЩО!? – разом видихнули двоє шляхтичів.
Оксана тим часом встала та покинула студію, але Ганс цього не бачив. Він кулею вилетів з кабінету друга та помчав до машини. Йому конче треба було поговорити з дружиною.
*509 годин до стрибка*
- Ти нікуди не полетиш. – твердо повторив Ганс.
- Полечу, – так само вперто відповіла Оксана.
Вечеря давно вихолонула, та Ренеделам наразі було зовсім не до неї..
- Я чоловік, і я так сказав.
- А я науковець і маю бути присутня при власних дослідах! Це моя робота.
- Ти вагітна, – задіяв важку артилерію Ганс.
