Ті, що не сплять уночі, нечутно виходять із сутінків.
Ті, що не сплять уночі, зупиняють годинники і вимірюють час тютюновим димом.
Ті, що не сплять уночі, ховають власні тіні під подушки.
Їхні очі звикли до електричних сонць.
Їхні очі розрізняють вісімдесят відтінків синього.
Їхні очі бачили химерних риб, що пропливають над дахами будинків.
Ті, що не сплять уночі, знають наймення ліхтарів, котрі освітлюють вулиці.
Знають запах безлюдних площ і пустих переходів.
Вони збирають колекції шелестів і шерехів.
Збирають чужі сни.
Збирають квіти, що розцвітають під світлом місяця.
Ті, що не сплять уночі, п'ють великими ковтками темряву.
Ловлять сітями прочинених вікон вітер.
Ті, що не сплять уночі, знають, про що мовчать місто і небо.
Ті, що не сплять уночі, витрушують із кишень уривки фраз, котрі прозвучать наступного дня.
Ті, що не сплять уночі, розчиняються у раптовості ранку, щоб звільнити світ для тих, хто лише прокидається.
