Якось мудреця запитали:
«Коли нарешті настане благодать?»
Мудрець відповів: «Це буде тоді, коли царі
стануть філософами, а філософи – царями!»
Платон, давньогрецький філософ
Що таке пустоцвіт - про це скаже звичайний довідник городника або простий чоловік, що порається біля землі. В умовах економічної кризи останніх років українці завзятіше працюють на своїх земельних ділянках, прозваних «дачами», вдаючись до перевіреного способу виживання: вирощують городину власноруч. Сільськогосподарська епопея не оминула й авторку цієї статті – весною я насадила всякої всячини, зокрема, огірків. А невдовзі милувалася паростками, що дружно полізли із землі та й ну розвиватись, розсипаючи навколо яскраве зело. Скоро огірки зацвіли, та так рясно, що, здавалось, хочуть віддячити за копітку працю. Огірок – швидкий овоч: не встигла відцвісти духмяна жовта квітка, як на плодоніжці з’являється маленький - схожий на дитячий пальчик - майбутній огірочок. І росте швидко, мов із води, - через чотири дні після цвітіння огірки споживають в їжу... Та щось в мене не склалося: цвісти огірок цвіте, а зав’язі немає… От я й пожалілась сусідці:
- Що воно за причина, Степанівно? Не в’яжуться мої огірки!.. Цвітуть рясно, а плоду немає.
- Так то, дочко, звичайний пустоцвіт! – відповіла бабуся. – Коли овоч вироджується – його насіння не годиться на посадку - воно погане. Таке ніколи не дасть плода... – І, трохи помовчавши, мудра жінка додала:
- Оце так наші політики: перед виборами говорять кучеряво та гарно, що аж заслухаєшся!.. А після виборів замовкнуть, як засохнуть! І достеменно всі – один пустоцвіт! Цвісти - цвітуть, а плоду – катма!..
Я не належу до політичних експертів, та й до політики - найбруднішої в світі гри – не маю жодного відношення, але мені не байдуже, хто керуватиме містом після чергових виборів, бо від того залежить і моє майбутнє. А ще чисто по-людськи хочу зрозуміти, що ж воно за «ласий пиріг», ота «влада»? Чому люди, різні за фахом, освітою та соціальним статусом, так рвуться в мери й депутати? Чим керуються? І, врешті-решт, чому на українській землі цвіту рясно, а плоду немає?!
Заходжу в Інтернет, аби дізнатися, коли, ким і для чого було запроваджено інститут політичної влади. Електронний довідник видає потрібне. Важлива деталь: «Політика виникла спочатку як МИСТЕЦТВО (!!!, а вже потім – уміння) управління полісом…». Звідси ж дізнаюся, що «…поліс в античні часи – це місто-держава, територія з центром у певному місці, яка мала статус держави, тобто, свої закони, устрій, армію та грошову одиницю…» Отже, політика виникла як спосіб досягнення і утримання влади в полісі. Цікаво, а як в античні часи пояснювали владу? Цитата: «Влада – це можливість впливати на поведінку людини проти її бажання. З давніх часів відомі два способи утримання в покорі свого народу: сила (батіг), і переконання або обіцянки (читайте: «задурювання»), - так званий «пряник».
Іще давньогрецький філософ Аристотель (384-322рр до н.е.) в трактаті «Політика» зазначав: «…мета політики – досягнення всезагального блага. Керувати людьми мають лише ті, хто має чітке уявлення про добро, совість, чесність та гідність людини. Але таких людей небагато, тому керувати повинні лише вибрані люди, які відрізняються розумом, силою волі та моральними якостями. Хто не має цих якостей - не має права займатися політикою (керувати суспільством)». Ось таку чітку позицію мали наші з вами далекі предки! А що нині у нас? Сучасні політологічні технології надають протилежну інформацію: «В останні роки набули поширення нові осучаснені способи правління власним народом, які називаються способами політичного маніпулювання. Вони базуються на далеких не лише поняттю совісті та честі, а й звичайнісіньким моральним нормам поведінки людей. Ось лише кілька з них: підтасовка або замовчування невигідних фактів, розповсюдження брехні та наклепів на політичних суперників, навішування на них ярликів…» Ми вже добре знаємо, наскільки звичними для сучасного українського політикуму стало відволікання уваги електорату від насущних злободенних питань життя свого народу, підкладання сентиментальних або «гарячих» фактів замість реальної дійсності. А якого масового поширення набула напівправда, при якій висвітлюються дріб’язкові та незначні факти життя суспільства при замовчуванні суттєво-важливих…
Проблема співвідношення моралі та влади турбувала людство з давніх-давен. Ще в VI столітті до н. е. китайський філософ-мудрець Конфуцій в одному із трактатів виклав концепцію людської натури. За його незаперечною теорією люди поділяються на дві категорії: шляхетних та низьких. Шляхетна людина (духовна) будує свою поведінку до волі Неба, живе з позицій поваги до старших, до традицій та законів свого народу і на перше місце ставить обов’язок. Низька ж людина, не маючи внутрішніх переконань, легко піддається впливу натовпу й діє під впливом безпосередніх фізіологічних потреб. Звідси висновок: два типи людей відрізняються один від другого тим, що шляхетні на перше місце ставлять обов’язок, а низькі – особисту користь. Ось де криється корінь зла: грошолюбство!.. Тож в політику будь-якого рівня - місцевого чи державного - шляхетний чоловік не подасться через моральні переконання, бо це виглядатиме так, ніби віриш у Бога, а душу продаєш сатані.
Спостерігаючи за тим, як проходила передвиборча агітація (та й самі вибори) в моїй місцевості, вкотре запитую себе: чому знову й знову висуванцями різних партій та політичних об’єднань (нашими обранцями) в більшості своїй є не шляхетні, а низькі? А тому, що, як зазначив відомий західний політолог Ф. Хаєк: «Чим інтелігентніші (читай: «благородніші», - прим. автора) люди, тим вони менш одностайні в дотриманні симпатій до конкретної системи цінностей, чим вони освіченіші, тим важче їх підвести до спільного знаменника в поглядах та вчинках. Всі політичні режими завжди спираються на людей з нестійкими поглядами, адже такі люди легше й швидше об’єднуються довкола негативного – ненависті, заздрощів, поливання брудом... Такі люди чітко поділяють на «ми» і «вони» («Дорога до рабства», розділ «Чому до влади приходять гірші», - прим. автора).
Звичайно, можна довго міркувати над тим, чому людина з найвищого Божого творіння легко перетворюється на низьку корисливу істоту, що прагне отримати владу над іншими й докладає величезних зусиль, аби дорватись до громадської кишені, вдаючись до цинічної брехні, обманювання, підкупу, маніпулювання, підтасовування... Та все так і залишиться незмінним, а політика - зверху донизу - буятиме убогим пустоцвітом, доки не змінеться сам електорат, тобто ми з вами, з власною системою цінностей. Можливо, лише тоді настане омріяна багатьма поколіннями українців благодать…
На Чернігівщині роздавали картоплю. В Полтаві – цукор, по 15 кг «в одні руки». Десь «сіяли» гречку, влаштовували театралізоване шоу під назвою «мильна булька» або «купували» охочих за гарантоване медичне діагностування, як от в моєму місті… Древні ж попереджали: «Бійся данайців, що дари приносять. Дари засліплюють очі беручих!»
І поки цвіте-буяє політичний пустоцвіт, обдурений наш народ, як отой чобіт уночі – то в рів ступить, а то в кізяк. Та так і бреде навмання - із халепи в халепу…
