Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 4176, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.16.137.229')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Коханнячко

© , 22-03-2007

  Вони зустрілися, коли місяць заплутався у зорях і ніч обійняла його назавжди.
  Святий Валентин сидів у м’якому кріслі і бавився двома зліпленими з воску фігурками. Над ним літав Амур і намагався влучити хоча б в одну із них.
- Мурі, не заважай мені, вони ще навіть не зустрілись!
- Я тренуюсь, мс’є, пробачте, якщо десь потурбував.
  Амур спустився ближче до каміну і почав заміряти стріли.
- Мурі, а як там сьогодні надворі?
- Жахливо, мс’є, наче тоді, коли я ледве врятував тих двох закоханих у Арктиці.
  Дід Валентин, тримаючи в руках коробку, відкрив її і почав милуватися двома рожевими серцями, які бились, ніжачись, всередині.
  - Мої ви крихітки. Не знаю, навіть, як тобі і дякувати, Мурі.
  - А можна мені нового арбалета?
  - Згодом. У нас іще безліч справ.

  Ніч проковтнула частку світу, та і лягла собі на повний шлунок. Місяць хропів і не зважав на те, що зорі його лоскотали до самого ранку.
  Зранку Валі із Муриком стояли на самісінькій вершині засніженої впертої гори.
  - Он вона, Мурі, головне не запізнитись.
  - Дайте бінокля, мс’є, я подивлюсь. Вона красива?
  - Прекрасна... Мурі! Ми на роботі!
  Дівчина сідала в автобус і чомусь, поглянувши на гори, усміхнулась. Водій почав уже зачиняти двері, аж отут почувся голос:
  - Стривайте, леді, зачекайте!
  Юнак, глибоко дихаючи, наздогнав дівчину і, радісний, заговорив:
  - Ви загубили...
  - Стріляй, Мурі, стріляй!!!
  І стріла влучила хлопцю у самісіньке серце.
  - Дякую Вам. – відізвалась дівчина.
  - Будь... тобто, будьте ласкаві... Ви... Ми... Виходьте, ні... забудьте. Я хочу сказати...
  - Мурі, ти знову намастив стріли гальмовою рідиною?
  - Нічого більше не було, мс’є.
  - Ти не серйозний, Мурі, - казав Святий Валентин, обійнявши Амура. Вони відходили потрошку за гори, лишивши за ними силуети двох закоханих, - розумієш,ми маємо справу з почуттями. Тут треба бути більш тонким і відчувати.
  - Я знаю, знаю, і все ж таки, мс’є, як ви вважаєте, я заслуговую нового арбалета?


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Навіщо мастити стріли?

© Люся Українка, 26-03-2007

Чарівно

© aisha555, 23-03-2007

[ Без назви ]

© Валерія, 22-03-2007

Продовження місії?

© Оксанка Яблонська, 22-03-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.029844045639038 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури
Реклама: инструментом арбалет превращает.

Що почитати