Він застиг між двома опорами у стіні з виразом нелюдської напруги на обличчі. Мета – втриматися . Руки шукають за що зачепитися. Ноги ледь тримаються в на маленьких виступах. Вони так далеко одне від одної. Незручно і боляче. Біла сорочка просякла потом.
Треба рухатися далі. Вгору. Та не дадуть. Поруч ворог. Ховає постать за чорним плащем. Не розгледіти.
Що це у нього? Цвях.
Врізається в руку. Пробиває стіну.
Не застогнати.
Не закричати.
Але це неможливо. Стогін виривається із зціплених зубів.
Іще одна рана. Друга рука пришпилена.
Не вирватися.
Ворог здіймається на плечі.
Як втримати таку вагу?
Та свідомість уже майже згасла.
Куди далі? Уже не важливо.
Останній цвях пробиває чоло.
