Чорнобривці – промінчик осіннього сонця, що виливає барву на землю і прикриває засохлу траву, яка вже давно забула про зелень.
Тільки розпечені краплі заходу перед довгою зимою, коли так чітко видно межу між білим і чорним. Бо більш не буде нічого.
Та поки є вони, маленькі квіточки, що здалися б непримітними серед весняного буяння кольорів, тепер вітають осінь, яка тільки так може вберегтися від холоду.
А холод вже близькою З дощами і вітрами, мрякою і сірістю. Тільки за міцними дверима домівок зігріває залишками тепла грубка і чорнобривці. Уже сухі.
Чорнобривці все ще живі, веселі і яскраві. Як язички полум’я.
Хай їх проміння допоможе пройти через зиму до нової весни, якої так чекаємо вже тепер. Восени.
