Маленька клітка кімнати закінчується дверима. Вони гостинно запрошують у новий світ, чи таємниче заворожують міцним замком з маленькою щілинкою, в яку так хочеться запхати ключа.
Куди ведуть ті двері? Що залишиться за порогом? Попереду вільний простір і яскраві квіти? Чи темрява ночі, осяяна зорями?
А якщо просто коридор? Сходи? Ліфт?
А може краще не переступати межу? Залишитися там, де звично і затишно? Там просто.
Але немає простору, бракує повітря. Свободи!
Чому свобода? Кому і куди? І чи варто?
Ці питання заганяють в куток. Їх не варто розплутувати, бо можна заплутатися назавжди у тому клубку. Краще наважитися. Переступити межу. І…
Злетіти або впасти.
Та падіння теж політ. Короткий, але не менш захопливий. Особистий виклик. Те, що не відберуть.
Межі залишаються позаду. Все можливо. Час розкручується пружиною.
Вдарить по носі?
Хіба це страшно?
