…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року? Але рекомендую додатково ще один фільм : “Загадки темної матерії”, 2012 року, котрий теж доступний для перегляду в мережі інтернет…
…aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Число? Для мене, не фізика та не математика уже саме число - поняття доволі загадкове і абсолютно непереконливе, я би сказав - нереальне. Як можна абстрактною дією з абстрактними, як на мене, числами вирахувати конкретне – кількість матерії в просторі? Дивовижним чином щиро благоговію перед математикою – бо нічого тут не розумію, бо число, котре присутнє в моєму буденному вжитку є найоблудливішим з поміж інших понять. Візьмемо, наприклад – п’ять яблук, так мене колись вчили рахувати... Але коли я захочу купити тих п’ять яблук, то виявляється, що це завжди якесь, зовсім інше, число, бо виявиться, що одне з яблук було в середині гнилим і, отже, п’ять... це вже чотири, а далі тобі кажуть: дев’ятсот грам - з вас сім гривень! А ще, пам’ятаю, минулого року це, останнє, число було – чотири гривні – та це ж курс валют! Розумієте… і вам аргументовано доведуть всю ту-таку чехарду… але від тих рахунків саме число п’ять стане ще химернішим: – про що ви говорите – до чого тут п’ять яблук!
Але тут нагодився фізик і іронічно зауважив: купляйте яблука на Місяці – дешевше буде, там гарантовано буде меншою вага – ха–ха! Фізик пропонує рахувати гравітацію – не помилитесь ніколи, та й гравітація не знає сентиментів - гниле яблуко чи ні ! Начебто все робиться зрозумілим, але переконаний – мого числа п’ять там, однак, близько не буде, і я щиро зізнаюсь – не-віг-лас!
Та повернімось до цієї загадкової темної матерії та енергії. Допустимо: на складі повинно бути сто мішків цукру, але там провели ревізію: чи можна тепер (після твердження фізиків про кількість матерії в космосі) сказати: зараз на складі є плюс 5 мішків, котрі ми бачимо, та мінус 95 мішків, котрі, згідно акта ревізії, на складі є (зобов’язані бути), але ми їх не бачимо? – Склад фантастично великий… але, все ж, - п’ять мішків ми переконливо бачимо в цьому фантастично великому…
Читаємо той акт – не про цукор ідеться… вірніше п’ять мішків таки цукру, а решта зазначено: мішків невідомо чого - темної матерії та енергії. Життєвий досвід підказує – таке може бути - ті темні матерія та енергія мають право бути зазначеними в накладній, і розрахунок може бути вірним, - мішки, або десь в іншому місці, або це зовсім навіть не мішки чогось, а, наприклад, ще цукровий буряк на бурякопункті, або тільки-но засіяний цукровим буряком лан, або – малинове варення десь… в величезній коморі їдальні, або… в голові не вкладається, якась ідея, котра складає дев’яносто п’ять відсотків сущого. Може й справді Ідея – саме вона може бути тим нематеріальним показуючи вагу і енергію потрібну для сталого існування всього. Пам’ятаєте, початково Бог жив на хмарах, коли людина дісталась думкою хмар – перемістився кудись в космос і… Сьогодні людина добирається до Нього? Але це не науковий аргумент.
Дуже вже велике те подвір’я де той склад і комора… і, насправді, дуже вже примітивними є порівняння всесвіту з подвір’ям, складом та коморою і, цукром… і той цукор–гравітація якась така дуже дивна річ, - то ця речовина (чорні діри) з неймовірною силою притягує та поглинає в собі всілякий “цукор”, то, нехтуючи гравітацію, немислимо швидко летить собі з швидкістю світла від зірок чи пульсарів кудись, чи то за межі чогось в ніщо, чи то розширюючи межі чогось… чи то - межі нічого… То воно було майже нічим, за розмірами, то зробилось фантастично швидко фантастично великим – цілком можливо, що це щось є не лише гравітацією… але свідомість ніяк не може уявити собі ніщо… і, також, не може логічно пояснити навіть те щось, - отож… гравітація робиться для мене малопереконливим аргументом. Але хоч я в цих рахунках повний невіглас – я, звичайно, не стану заперечувати, що на Місяці моїх п’ять яблук будуть легшими, але мені починає здаватись, що десь в космосі вони (яблука) можуть стати світлом і… полетіти собі геть, ба! Вони уже були світлом, сонячним! Можливо це не міняє розрахунки фізика, але, чим ще ті яблука були-будуть одної миті – може “темною матерією”?..
Фізик уміє рахувати гравітацію, і він в математиці значно-значно сильніший за мене – але, якщо він так легко проводить обрахунки такого величезного та складного та ще й, на додаток, “темного”, - мимоволі закрадається підозра, чи він знає що рахує, і чи… цю дію слід виконувати саме таким чином? А чи, насправді, може в його порахунках все відбувається так само, як то мені з моїми п’ятьма яблуками?
Якщо бути вже аж зовсім чесним, принаймні з самим собою, - я б не хотів виглядати невігласом – але завдяки цій-такій ситуації, мені, стає зрозуміло те, що фізик теж людина… і, як на мене, - хай би він, чесно кажу, був таки правий у своїх розрахунках, а я – хай буду повним невігласом, бо, однаково, аж дух захоплює це видиво космосу та величі, і задяки цим розрахункам я стаю, на мить, ближче до загадки Бога!
28.09.2015
