Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43646
Рецензій: 85078

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Герой свого часу

© Михайло Нечитайло, 10-09-2015
Микита Короватенко почувався хазяїном.
З роботи приверне, чобіт не обітре, не помиє, суне в хату.
- Хоч би чоботи обчистив, - зрідка тихо обізветься, бувало, Настя, дружина.
-  А ти нащо? – гаркне Микита. – Сидиш дома, то в гріх не впадеш, помиєш і чоботи, і підлогу.
І так весь вік, і в усьому – бо хазяїн.
З Настею років тридцять тому побрався якось так, мимоволі. З армії прийшов, до клубу орлом влетів, оком по дівчатах, як по куріпках, кинув – яку б дзьобнути.
Одну вподобав – утекла; іншу – носа задерла; а Настя стояла під стіною тиха, покірна, ні вроди, ні виду – підлетів, бо більше того вечора не було до кого.
- Кого чекаєш? – змахнув крильми.
- Нікого, - просокорила.
- А мене? – повів оком.
- Тебе? - задумалася. - Тебе - ні.
- Чому ж?
Знітилася.
- Не знаю, ти ось, як орел, а я... Ну хіба я схожа на орлицю?
Зареготів.
- А хіба орлам завжди треба орлиці? Він і куркою ситий буде.
Образилася, пішла.
- Блиндар ти, а не орел, - мовила сердито.
«Ах ти ж курка обскубана, - затаїв зло. - Та щоб це всяке сміття ще й кирпу гнуло. Та я своєю красою..., та я...,  та ти в мене під ногами валятися будеш, я тобі покажу блиндара».
Три місяці корчив із себе закоханого, а таки впала "курка" до ніг. Наклювався доскочу, зібрався й відлітати, як тут новина - курча буде в курки. Відбрикувався, відмахувався, не допомогло, батьки напосілися -  мусив одружитися.
З першого дня показав, хто хазяїн, а хто наймичка, хто орел, а хто курка. На роботу між людей не пустив ні дня, припріг до господарства, до городу, до худоби, обдарував ще трьома дітьми, звалив усе це на жіночі плечі, сам засів у бригаді обліковцем, возвеличив ту посаду ледь не до рангу  царської.
- Сидиш дома, то все роби, все, - одно погарикував до Насті, - бо я, бач, при службі.
Питав строго - і за обід-сніданок, і за випрану сорочку, і за бур’янину в городі. Бо хазяїн.
З інших чоловіків кепкував:
- Ложкомийники, підспідничники, на героя рівняйтеся, - тицяв себе в груди. – Подвиг не в тім, щоб жінці куліш допомагати варити, а в тім, щоб вона, доки ти до іншої молодиці відвернешся, той куліш тричі зварила, шість разів підігріла, але коли б ти не повернувся, завжди тепле і свіже мовчки на стіл поставила.
Молодиць не цурався.
- Микито, - колись завела була Настя, - що ж ти виробляєш, ні дітей, ні людей, ні мене не боїшся.
- А чого це я тебе маю боятися? - закопилив губу. – Не подобаюся, забирай манатки і чеши під три чорти.
Схилила мовчки голову, нікуди не пішла, терпіла.
«Ну чи й не герой, так бабу приборкати,» - усміхався сам до себе.

Настя відійшла за межу тихо, як і жила.
Похоронив, прийшов додому, посидів дома з місяць, як сич (діти давно порозліталися по світах), надивився на захиріле без Насті господарство, сплюнув.
- Та хіба я не герой уже? – задався запитанням.
Пішов до Світлани, коханки своєї колишньої.
- Переходь до мене, - запропонував.
Світлана перейшла. Розписалися в сільраді, зажили спільно.
Прийшов Микита додому, увібгався, як завше, до хати у заляпаних багнюкою чоботах.
- А куди? – Світлана, як звір.
- Дома сидиш, - почав звичне, - то помиєш і підлогу, і чо…
Не встиг і доказати. Вхопила за шкірки, швиргонула за двері, аж одвірка лобом дістав і в калюжі на подвір’ї, як свиня, розлігся.
- Ах ти ж… - схопився орлом.
Та що той орел проти левиці. Політав довкола, поквоктав, доки не спопірвала лапою, увібгала у свою нору, поставила до ложок, кулешів.
- Мені пенсіонери-дармоїди ні до чого, - натякнула.
Хотів витурити з власної хати - а дзуськи, закон велить хату ділити, та і як без баби, ні з’їсти до пуття, ні в сорочці чистій, та й старість ув очі заглядає, болячками, як скельцями, крутить-лякає. Скорився, зрісся з долею, ліг під левицю, як килимок під ноги. Сконав орел, вивітрився хазяїн, лишився тільки Микита Короватенко.
- То що, - кепкували чоловіки, бачачи, як бігає з сапою по городу, - відгеройствував, чи як?
- Ет, - махав рукою, - не мій зараз час, не мій.
До Насті на могилу зачастив – то бур’янець вирве, то пісочком довкола потрусить, то просто посидить.
- Е-хе-хе, чого ж ти так рано пішла? - зітхає, допитується в покійної. – Це б я ще погеройствував. Ех, я б ще орлом… Прости мене, грішного, я ж думав, ти - курка для мене, а ти була… небом.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tanya Yakiv, 13-09-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 12-09-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Viktoria Jichova, 12-09-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 11-09-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Янушевич, 10-09-2015

Герой свого часу

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тетяна Старосвітська, 10-09-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.44818305969238 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Літня книжка» Туве Янссон про дитинство, втрату, буденне та неможливе
Ніжний мох під ногами, теплий вітер, непокірливе море. Самотній острівець, на якому коротають літо герої, …
Класифікуйте конфлікти – полегшає!: Огляд книги “Результативний конфлікт”
Класові, расові, ґендерні — будь-які конфлікти виникають на підґрунті влади. У вступі до цієї книги …
Подорож у пошуках власного імені: Огляд роману Сола Беллоу
Книжкова серія «Нобелівські лауреати» видавництва Жупанського є унікальним зібранням творів десятків …
Жити, щоб літати: Огляд книги “Йди за мрією. Все можливо”
«Йди за мрією. Все можливо» — роман, побудований на реальній людській історії дівчини, яка перемогла …