Вона з’являється тоді, коли на неї найменше чекаєш. Підкрадеться лютим звіром, не проженеш, не відкараскаєшся. Підступна і хитра. Любить завдавати удари в спину. Підло і прямо у ціль.
Її ім'я, тисячі разів прокляте різними мовами і залите слізьми, краще не промовляти вголос. Аби не подумала, що її кличуть, аби не зажадала повернутись.
Вона ступає м’яко, але лишає по собі випалену землю і червоні сліди. А ще порожнечу…Холодний морок, який спопеляє тіла, пережовує душі. І друзі їй під стать: чорні очі, безжальні серця, оповиті одвічною пітьмою.
На її руках постійно кров. І байдуже, хто винен. Вона люта і безкомпромісна. Їй потрібні жертви. Щоб задовольняти ненаситний голод, нестерпну спрагу.
Вона – найгірший спосіб з’ясовувати стосунки. Та, що змітає все на своєму шляху, плюндрує і нищить, несе хаос і страх. Закликати до неї можуть лише найбожевільніші.
Темна володарка не має серця, тому полює за серцями інших. Знищує тіла і руйнує душі. Отруює їх, засіває ненавистю, яка проростатиме ще не одне покоління. Змінює світ, в якому так нахабно хазяйнує, робить його чорно-білим. Ллє у вуха солодким медом підступне: «До зброї! Все вирішує сила».
В ній навіть переможець платить занадто високу ціну.
Вона багатолика потвора із порожніми очима. Сестра біди, хрещениця болю, подруга смерті. Вона зветься війною…
