Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2450
Творів: 43873
Рецензій: 85474

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Літературна публіцистика

каТедрою по каФедрі, чи навпаки, або Спогад про майбутнє української мови

© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ, 26-08-2015
Замість епіграфу.
                                               (Супроводжувальна записка до шпаргалки).
        Шановна моя мальвочко! Звісно, я спочатку тебе цілую ніжно! І зразу хочу сказати, що ми так відвовтузилися уночі, що на світанні я задрихнув безпробудно. Тож добре, що ти записку залишила з проханням підготувати шпору на тему харківського правопису і з розбром хоча б одного прикладу. Якби ти тільки тринділа про це, я нічого не запам’ятав би. Ну подумай, моє золотко найвищої проби: який курдупиль вслухатиметься у щось серйозне, якщо у нього в обіймах – студентеса, та ще й молоденька, та ще й – аж не віриться! – вродлива?
       Тож надсилаю тобі те, що ти просила, моя ненаглядна ласкава дівчинко. Робота написана так, що комар носа не підточить. Хоч передирай від руки, хочеш – передрукуй, тобі видніше як. Зичу успіхів й високого балу!
З нетерпінням чекаю наступної зустрічі!


                                                       КаТедрою по каФедрі, чи навпаки,
                                                або Спогад про майбутнє української мови

      Після 1991 року в Україні час від часу виникає дискусія щодо необхідності запровадження харківського правопису, або як ще його називають «скрипниківкою». «Харківського», тому що 1927 року у тодішній столиці УРСР (Українській радянській соціалістичній республіці), Харкові, відбулася Всеукраїнська правописна конференція, а «скрипниківкою», тому що напрацьований правописний кодекс 1928 року підписав тодішній міністр освіти М.Скрипник.
      До речі, цей правопис досі вважається найкращим орфографічним кодексом! Тож чимало сучасних мовознавців воліли б відродити його норми. Відродити, а не, так би мовити, продовжувати їх дотримуватися, бо вже 1933 року і багато разів у наступні десятиліття український правопис року 1928  суттєво змінювали, пристосовуючи його ближче до норм російської мови.
      Для прикладу доречно назвати хоча б деякі відмінності харківського правопису від сучасного українського: 1) грецьку літеру θ (тета) пропонувалося передавати українською літерою «т», а не «ф»: каТедра, а не каФедра; еТер, а не еФір; міТ, а не міФ; ариТметика, а не АриФметика; АТени, а не АФіни тощо; 2) пом’якшувати літеру «л»: клЯса, а не клАс, залЯ, а не залА чи заЛ; бухгаЛЬтер, а не бухгаЛтер; 3) збереження «е» у словах іншомовного походження: Еспанія, а не Іспанія, Европа, а не Європа; 4) вживанння апострофу після губних в усіх випадках, навіть в абревіатурах: п’юре, Б’ЮТ; 5) закінчення «и» у родовому відмінку третьої відміни на «-ть» (радостИ, повістИ…) з п’ятьма винятками: РусИ, осенИ, любовИ, солИ, кровИ.
      Оскільки тема дуже широка, я зупинюся лише на питанні уживання «т» і так званої «ф» в українських словах грецького походження, а інших питань лише побіжно торкнувшись. Так званої «ф» сказано, тому що у грецькій мові немає звуку, що хоча б наближено нагадував звук «ф», а отже і літеру, що графічно його відтворює. Виходить, що правильно казати: каТедра (бо καθέδρα , з наголосом на е), міТ (бо μύθος),  еТер (бо αἰθήρ),  тим паче, що у словах того ж таки грецького походження з тією ж таки θ (тетою) ми маємо такі слова як тема, лабіринт, бібліотека (θέμα, λαβύρινθο, Βιβλιοθήκη ) та багато інших, але ж ми не пишемо й не кажемо: Фема, лабіринФ, бібліоФека.
      Навіть цих прикладів достатньо, щоб зрозуміти, що в українському правописі через низку різних причин (несталості розвитку мови у ХІХ – на початку ХХ сторіччя, пригнічення її, політичні мотивації різних режимів, внутрішньокланову боротьбу серед мовознавців тощо) в українському правописі, хоч як прикро, сталася величезна мішанина у сприйнятті й виписуванні норм українських слів іншомовного походження, зокрема грецького. Справді, а чому в одних випадках тету (θ) треба сприймати як «т», а в інших – як «ф»? Звісно, що це запитання хвилювало багатьох мовників. Напевне саме тому вирішено було записувати до відповідних підручників та посібників з української мови застереження на зразок узвичаєності слів грецького походження (та й не тільки грецького в даному разі) в українській мові у різних варіантах. Тож можна писати й говорити: кафедра, міф, арифметика, ефір, пафос, логарифм, орфографія, Федір, – тобто з «ф», або з  літерою «т», як от: теорія, театр, бібліотека, ортодокс, ортопедія; Теодор. І чому хтось ще раніше не почав писати такі слова грецького походження як «орФографія» і «орТодокс», сприйнявши тету (θ) навпаки: «орТографія» і «орФодокс», адже в обох випадках у грецькій мові стоїть тета (θ) і корінь один.
      То що ж робити, коли ми сьогодні чуємо заклики стосовно якнайактивнішого впровадження харківського (скрипніківського) правопису, або ще кажуть правопису 1928 року?.. Думається, дещо треба відродити, визначивши перехідний період паралельного вживання слів з «т» і «ф» не більше трьох років, а про дещо забути. Надто багато часу пройшло, виросло кілька поколінь, які вивчали інші норми правопису. І якщо, приміром, «т» замість «ф»,  «е» заміст «є» (Европа, Еспанія), «и» у тких словах як радостИ, любовИ, Иній та подібних, а також назви професій у жіночому роді (продавчиня, членкиня, водійка) можна ще прийняти як такі, потенціал яких є надійним і можна сподіватися на їх відродження та зміцнення у повсякденному уживанні, то пом’якшувальна «л» (лямпа, кляса, заля, плян, парлямент і под.) та деякі інші правила правопису 1928 року навряд чи приживуться. Адже правопис в остаточному підсумку потрібен не філологам, не вченим-мовознавцям і навіть не вчителям та викладачам (хоча для роботи їм, звісно, потрібен), а всьому  населенню України, тобто й усім тим, хто за своєю професією, роботою, діяльністю далекий від мовознавчих тонкощів. От їх  треба переконати, чому, замість слова, наприклад, «каФедра», він (вона, вони) повинні говорити й писати «каТедра», та ще й до того ж змінюючи наголос з «а» на «е»?
      Аналізуючи оцю проблему, я ніяк не можу скараскатися іншого тягара на мовну тему: чому на сучасному етапі розвитку української мови так неадекватно багато приділяється уваги минувшині і не вибудовуються передбачення, не складаються прогнози її розвитку на ближче та віддалене майбутнє, не робляться запобігання на подобу описаним ситуаціям?!
      Хто там удав з себе, що не зрозумів?
      Добре! Розтлумачу!
      Чому зараз активно запроваджуються такі слова як «онлайн», «мер», «губернатор», клична форма «ОлегУ» тощо? А з боку владних мовних інститутів жодного супротиву! Жодного!!! А чому не розіслати листи-ультиматуми засобам масової інформації, навчальним закладам, державним установам і шикнути: так і так, а де ви бачили «мера» чи «губернатора»? Подивіться у посвідчення: хіба так написано?! Ах, не так! Ну тоді з вас штраф! А ви, шановні зі ЗМІ, чому ви весь час «онлайн» та «онлайн»? А чому ви не поважаєте такі слова як «наживо», «у теперішньому часі», «в реальному часі»? Або до вченого: а чому це вам, раптом, не сподобалась пречудова форма слова «ОлеЖЕ» у кличному відмінку й запропонували до неї ще форму «ОлегУ», як у відмінку давальному? Ну що це таке?!
     Отож чи не вийде так, що років за сімдесят наші нащадки вишукуватимуть і намагатимуться відроджувати знехтувані нами сьогодні абсолютно питомі українські слова?! Та чи не буде пізно?!
     Думайте, шановні науковці, вчителі, викладачі,  профільні чиновники! Проблема на вашій совісті!
     Затямте!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Корисно, пізнавально та посутньо

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр Ман, 26-08-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.32213115692139 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Огляд повісті Маріо Варгас Льйоси «Хто вбив Паломіно Молеро?»
Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе …
Новинки від Нашого Формату
Якщо ви якраз складаєте свій список читання на літо, або думаєте, що б таке почитати у відпустці — ця добірка …
Джулія Кемерон «Шлях митця»: Поради для розвитку творчих вмінь
Книга «Шлях митця» є збірником порад про те, як розвинути та відновити свої творчі вміння та сили. Видання …
Огляд другої частини бестселеру «Карткoвий будинoк»
«Хід королем» є продовженням знаменитoгo світового бестселеру «Картковий будинок», за мотивами якого знятий …