Черговий урок географії для абетівців мав провести Знак запитання. Але ті так знітились, перелякались, що вирішили піти до директора школи з проханням, щоб він призначив іншого вчителя. Мовляв, Знак запитання надто багато і часто запитує: ну, що це таке?!
Директор школи був поступливим і дозволив самим вибрати вчителя чи вчительку. Сказав, що нині демократія, тож хай вона буде в усьому.
Що тут здійнялося! Не встигла ініціативна група абетівців вийти з кабінету директора і повідомити його волю усім іншим, як здійнялася суперечка кого запросити до класу читати тему «Водні плеса України».
― Хай буде Знак оклику!
― Ага! Щоб весь час кричав?.. Краще Крапка.
― Тю, «Крапка». Так її й над плінтусом не видно. Літера І зразу її почепить на себе і переконуватиме, що вона там була у неї вічно.
Зрештою, абетівці домовились, що тему «Водні плеса читатиме»… Дощ. Якщо зі своєї мовної родини нікого не обрали, то нехай вчителем буде представник географії. Так то воно так, але літери, раніше ніколи не маючи справу з Дощем, зовсім не уявляли у що перетвориться урок.
Дощ, радий старатися, гадав, що він такий же жаданий як весною на поля; запросив клас літер на шкільний двір і на них як почав литися. Мовляв, ось дивіться й інші класи в усі вікна, який я щедрий.
― Яка найбільша річка України? ― запитав.
Добре, що літера Д нікуди не втекла, вона стала будиночком, залишилась майже вся суха, ще й різні там Крапки, Двокрапки, Дужки , Дефіси і Тире прикрила. А почувши запитання…
― Дніпро! ― рішуче відповіла.
― Куди впадає? ― не вгамовується Дощ.
Літери Ч і М тут як тут:
― У Чорне… ― почала Ч.
― … Море! ― підхопила М.
Дощ на радощах і припинився. Усім би радіти! Але ні. Деякі літери зарюмзали-захникали.
― Ми так хотіли відповісти, що є ще річка Південний Буг, ― сказали П і Б.
― Не тільки Південний, але й Західний Буг, ― додала З.
― А ось я розпочинаю назви чи не найбільшої кількості річок в Україні, ― трохи червоніючи від нескромності зазначила літера С. ― Ось тільки прислухайтесь: Сіверський Донець, Случ, Стир, Сула, Самара, Сейм, Серет, Стрий…
Це вже розмовляли тільки літери. А де ж подівся вчитель? Глянули вони на Сонце й розсміялися: он що за причина ― перегрівся і втік у якийсь холодочок. Ну, й ладно! Наступного разу його не запросять.
― Щоб знову серед уроку не випарувався, ― пожартувала В.
