Урок географії у класі абетки доручили провести Діалектології. Як вона не відмовлялась через неслухняність абетівців, але нічого не вийшло: Знак оклику гримнув на неї, відтак переконав, що такий клас ― то честь для Діалектології. А потім несподівано ще й поцілував у щічку. Діалектологія зашарілась, зраділа душею, і з таким піднесеним настроєм вирішила провести урок географії неповторно, творчо, незабутньо для абетівців.
― Якщо нам треба провести урок, присвячений природі України, то ми підемо надвір, на лоно тієї природи! ― сказала вона.
― Ура-а!!! ―зарепетували У і А. Між ними вклинювала свій рик Р. До неї жартома підскакував М’який знак, виходило: «Урья!..». Всі сміялись. Не втрималась і сувора Діалектологія ― засміялась. І якось їй після цього легше стало, бо учні виявились хоч і жартунами, але до неї доброзичливими.
Тим часом клас підійшов до Яруги, у затишку якої літали хрущі, джмелі, стрибали коники…
― Яка мальовнича Яруга! ― вигукнула Я.
― Не «Яруга», а Крутояр! ― заперечила К.
― Ні те, ні інше. Це ― Байрак! ― сказала Б.
― Не сперечайтесь! Це ― Западь, ― спокійно мовила З. Ходімо краще трохи далі. Пані Діалектологіє, можна?!.
― Підемо, але спершу нагадаю вам усім, що ви назвали Яругу іншими словами. І вони всі правильні. Мали рацію і Я, і К, і Б, і навіть З.
― Ой-й!!! Що це таке велике летить і так страшенно гуде-дзижчить? ― заойкали якісь літери-подружки.
― Не бійтеся Хруща. Це хороша комаха. Його ще називають Травневим або Майським жуком, Бумбаком, Катеринкою, Бумбаром.
― Я не «Бумбак» і не «Бумбар», і тим паче не «Катеринка», ― прогудів-продзижчав хрущ. ― Я ― Хрущ! Зрозуміло? Я ― Хрущ!..
― Не ображайся, шановний Хруще! ― лагідно звернулась до нього Діалектологія. ― У цій місцевості тебе можуть називати усіма такими назвами які ти почув, а ще можуть на тебе сказати Майка, Вовчок, Бриндас… Не дивуйся, раніше окремі групи людей жили віддалено одні від одної і не завжди знали як їхні сусіди щось назвали: чи вас, комах, чи дерева, рослини.
― А-а-а! Гу-у-у! Дж-ж-ж! ― відповів хрущ і полетів далі.
― Вай-вай-вай-вай!!! ― залементували В, А та Й.
― Отакої! Чого ви у Трясовину заперлися? ― питається у них Т.
― А мені здається ― у Морокву, ― зауважила М.
― У Багно! ― твердо поправила Б.
― А я бачу, що вони залізли у Драговину, ― продругділа Д.
― Це теж різні назви одного і того ж поняття, ― заспокоїла сперечальниць Діалектологія.
Вони ще довго гуляли Яругою ― Западдю ― Байраком ― Крутояром, начулись цікавих назв і щасливі повернулися до свого класу.
