Нота СОЛЬ тактовно, але висловилась проти ЛЬ. Сказала, що їй затишно і з однією О, що у С прокидаються ревнощі, коли з другого боку стоїть ЛЬ. Керівництво школи було не проти, щоб, якщо хоче саме ЛЬ, і не проти інші ноти, то хай ЛЬ переходить до кого захоче. Інші ноти вирішили, що то неабияка честь, щоб вкупі з ними була ЛЬ і геть не розуміли, чому СО відмовляється. Тут усіх випередила нижня ДО, вхопила під руку ЛЬ. Абетівцям нічого не залишалось як проспівати ДОЛЬ… ДО-О-О-ЛЬ…
― Ха-ха! ― вигукнула нота РЕ. ― Що то ще за потвора: «ДОЛЬ».?!. ЛЬ, іди до мене.
ЛЬ притулилася до РЕ. РЕ на радощах затягнула:
― Р-Е-Е-Е-ЛЬ !!!
― … ЛЬЄФ, ― зіронізувала нота МІ.
― Що ти пащекуєш?! ― накинулась на МІ нота ФА, яка стоїть вище за МІ, тому й дозволила собі таке. ― Ну, подружиться з тобою ЛЬ, так що, співатимете: МІ-І-І-І-ЛЬ. Ось коли зі мною буде ЛЬ, тоді інша річ: наша нота зазвучить гордо й потужно. ЛЬолечко, ходи до мене!.. ЛЬолечко, ну, йди-но сюди, ставай поруч, зараз разом візьмемо висоту ФА. Це буде неперевершено!
ЛЬ, трохи повагавшись, перейшла до ФА, котра дуже лагідно її запрошувала зріднитися. Як тільки вони опинилися поруч, то й вирішили заспівати свою висоту:
― ФА-А-А-А-ЛЬ!..
― Ой, що ж то завжди виходить?!. Як тільки ЛЬ стає не до свого місця ― біля СО, так зі звуками щось починає діятися, вони якось не так звучать, ― захвилювалась ЛЯ. ― Я… не… не хочу бути з ЛЬ! Я не бажаю звучати ЛЯ-А-А-ЛЬ! Я ― ЛЯ! Я ― ЛЯ!..
― А я ― СІ! А СІЛЬ я бути не хочу! Я не хочу, щоб мою висоту ― таку почесну висоту! ― долало і оте хитре ЛЬ. Що, мені треба буде виводити звук як СІ-І-І-ЛЬ! Не хочу! Я повинна бути легкою: СІ-І-І… СІ-І-І…
Слухали те абетівці, слухали, та й шкода стало ЛЬ. Чого доброго, і СО зовсім вже відмовиться від ЛЬ, запросить адвокатів чи то звернеться до прокуратури. А там, оцінивши ситуацію з іншими нотами, скажуть, що, справді, ну, чому це ЛЬ приліпилась до СО?!. Біля інших нот надбавок же немає ― ніяких: ні ЛЬ, ні РЬ, ні ЗЬ… Хтось скаже, що СО потрібне молоко за додаткову ношу і всілякі пільги. А хтось, навпаки, твердитиме, що завдячуючи ЛЬ збагачується СО, тож хай сплачує податок.
― Ги-ги!.. Уявляю собі як ДО виспівує: ДО-О-О-ЗЬ!.. ― зареготала СІ, вся у своїх фантастичних уявленнях.
― Ти сиділа би там ― зверху ― і мовчала, якщо тобі все видно, ― образилась нижня ДО. А то я ЗЬ підкину до тебе, І будеш СІЗЬ.
― Та не сперечайтеь! ― раптом вигукнув дифтонг ДЖ. ― ЛЬ буде зі мною! І ми співатимемо: ДЖЛЬ!.. ДЖЛЬ!.. Яка гармонія!
