Усі тридцять три літери абетки з чергового уроку вибігли як навіжені, бо кожній хотілося розважитись по-своєму, чи то до бібліотеки або їдальні завітати. Але були й такі, хто тут же хотів почути відповідь на запитання: чому це на уроці фізкультури Знак оклику назвав усі дорожні знаки пунктуації ― Дефіс, Тире, Дужки, Двокрапку, Кому, Крапку з комою, Крапку як своїх помічників, а Знак запитання ― ні?
― Подумаєш, яка честь ― Знак оклику… Я теж як знак оклику, ― зауважила літера І.
― А крапочка де у тебе? ― запитала літера Ї.
― Є у мене крапочка.
― Так то ж над маленькими своїми «і» крапочки ставите, а коли стаєте дорослими, то тих крапочок чомусь соромитесь. Наслідуйте мене: і наші діти з двома крапочками ходять і ми, дорослі ― теж.
― Дорослі І крапочку не носять, тому що вони ― дволикі, приліпляться, буває, до И, Ш, Щ, Ц і спробуй-но розпізнай яка то літера, долучився до розмови М’який знак.
― Хто б ще голос подавав, ― образилась І. ― Сам дволикий: відокремився наполовину від літери Р, ліг на землю, полежав, подумав і вирішив не повертатися у материнський стан, підняв над землею не кілечко, а паличку і став схожим на якийсь напівздутий м’яч, що наче прилип до штанги воріт, або на зігнутий обід.
― А я знаю… А я знаю, чому Знак оклику не любить Знак запитання… А ще… А ще я впевнена, що ти, літеро І, ніколи не наважишся стати Знаком оклику… Ага!.. Ось так! ― раптом усіх заінтригувала Ї.
― Ці-і-іка-а-аво-о… ― в один голос протягнули кілька літер.
― Знак запитання ― це той же Знак оклику, тільки ще зовсім молодий, ну, дитина. Ось йому все й хочеться запитувати. А Знак оклику ― то дорослий дядько, та ще й до того ж пихатий. Що йому залишається робити? Покрикувати на всіх. А Знак запитання передражнює його та все запитує й запитує, ― розтлумачила Ї.
― А що, хіба дорослих Знаків запитань немає?
― Чому? Є! Хіба ви не бачили? Багато з них перетворюються зі Знаків оклику, коли стають зовсім старенькими. Здоров’я уже у них підтоптане… А знань багато мають… Тож постійно прагнуть пересвідчуватися, чи їхні діти, онуки, правнуки теж хочуть ті знання накопичувати, чи тільки стільниковими телефонами та за комп’ютерами граються… От Знаки запитання поважного віку і запитують про багато чого, скажімо: а чи давно ви відвідували бібліотеку? А чи грали ви у якісь інтелектуальні ігри? Ну, й про багато ще чого запитують, ― пояснила Ї, відчуваючи себе досить обізнаною літерою.
За такими суперечками літери незчулися як і часу, відведеного на перерву, залишалося усе менше. А ще ж треба до бібліотеки, до їдальні…
