― Право-о ― руч! ― вигукнув Знак оклику і дзюркнув у спортивний свисток. ― Ходо-о-ом руш!
― Чому ти на мене весь час накочуєшся? ― обернувшись до О, з обуренням прошепотіла літера Н.
― А ти швидше йди. Ми ж не на прогулянці, а на уроці фізкультури, ― відповіла О.
― Як я швидше йтиму, якщо у мене дві вертикальних палички, до того ж з’єднані горизонтальною, та ще й короткою… ― відповіла Н.
― Слухай, літеро О! Ти так котишся, що аж мене дістаєш, ― заступилась за Н літера М.
― … І мене, ― ляпнула Л.
― … І мене, ― каркнула К.
― Теж мені спортсмени-фізкультурники, ― вже за О заступились С і Є. ― Гляньте на нас: ми хоч і не круглі, але уболіваємо за команду, за нашого вчителя ― Знак оклику ― і стараємось.
― Хто б ще прибіднявся! «Не круглі»… Так майже круглі. Розжиріли на дієтичних екологічно чистих харчах. А мені щщщо робити? ― прощекала літера Щ. ― Щщщо робити з трьома вертикальними паличками, що тиснуть на нижню горизонтальну, яка, до того ж, з сучком униз?..
― Припинити розмови! ― велів Знак оклику. ― Слухай команду: бі-і-ігом марш!
― Та як же його побіжиш, коли у дерев’яну підлогу нашої спортзали завжди впиваються пазури літери Д, ― сказала Є, все ж обкочуючись збоку Д, щоб не відстати від лідерів і заробити хай не дванадцять балів ― хоч десять-дев’ять.
Літера Є обігнала літеру Д. І то добре! Та ось до Д прижмакалась літера Ж, за нею пришаркалась Ш, прицмакалась Ц, теж з пазуром-сучком. Літера П задивилась убік, на красивий Апостроф, та з розгону ― шмяк! ― у той гурт і застряла у ньому, опустивши одну свою ногу у Ш, а другу ― у Ц.
― Ученице Д, на урок фізкультури треба приймати образ округлості, маленької прописної, написаної літери від руки, ― зауважив Знак оклику. ― Слухаймо нову команду: руки в боки і ― то лівим плечем уперед з підскоком, то правим.
Тут всі позаздрили літері Ж. Чого вона тільки не витворяла: і руки в боки елегантно брала, і високо підстрибувала, і допомагала те робити сусідкам Є, що в абетці знаходиться попереду, і літері З, що позаду. «Вибражала» й літера Ф: казала, що вона ще до команди вчителя поклала руки на боки, що це її улюблена поза.
― Як у баби базарної, яка губи надула, ― зіронізувала якась літера.
― Розминаємо не язики, а тіло! Вдихнули ― видихнули… Вдихнули ― видихнули… ― скомандував Знак оклику і цим припинив балачки.
