Інструктор роздивляється дітей, схоже хоче зазирнути в очі кожному. Ця німа пауза спантеличує дітей. На самих непосидючих і вертких інструктор затримує погляд довше.
ІНСТУКТОР
Сьогоднішня наша розмова надзвичайно складна для мене. Бо я пригадую як я сам у вашому віці був в захваті від петард, самопалів, саморобних ракет. Як мене, мов магнітом тягнуло туди, де була небезпека. А якщо поруч були друзі, то мої вчинки були ще менш обачними. Тоді я здавався собі героєм. Але я помилявся. Нехтування небезпекою в гонитві за адреналіном – це не геройство.
Інструктор знову замовкає і знову починає вдивлятись в очі дітей. Однак цього разу не затримується. Інструктор відкриває скриньку і дістає з неї муляж міни.
ІНСТРУКТОР
Тож сьогодні ми з вами поговоримо про міни, про відповідальність і безвідповідальність. Ця – міна зовсім маленька і це допомагає їй приспати вашу пильність. Та не тільки вашу. Навіть досвідчені воїни на передовій можуть стати її жертвами.
Інструктор кладе муляж. Дістає шматки бронежилета, побитий шолом, штурмовий щит в якому стирчать осколки. Камера детально досліджує кожне пошкодження на захисній амуніції зблизу. Передає дітям. Камера фокусується на обличчях дітей.
ІНСТРУКТОР
Якщо вас тягне до мін і гранат, то я дам вам їх роздивитись. Але спочатку я б хотів, щоб ви побачили наслідки вибуху міни. Як бачите навіть захисне спорядження може не врятувати від невеличких вибухових пристроїв.
Діти передають з рук в руки пошматований бронежилет, вражені його вагою, швидко починають мірятись хто довше його втримає. По шолому і тактичному щиту стукають, через пробиту каску дивляться на сонце, немов не вірять, що її можливо продірявити.
ІНСТРУКТОР
Роздивились? Були б ви студентами-фізиками, то ви були б вражені ще більше: радіус ураження, сила вибуху, тротиловий еквівалент. І за кожною цифрою стоять людські життя. Але я не хотів би щоб наша зустріч запам’яталась вам тільки лекцією. Тому ми з психологами вигадали для вас гру. Зараз я роздам вам повітряні кульки. Ви намалюєте не них обличчя друга, або мордочку тваринки. Дасте кульці ім’я. А тоді пронесете ваші кульки по маршруту. Але будьте обережні, на маршруті багато чагарників і пасток. І от коли ви пройдете маршрут, тоді ми і продовжимо нашу зустріч.
Діти вирушають. Лунає звуковий супровід. Кирило Булкін співає пісню «Діти», автор Ред’ярд Кіплінг, перекладач Володимир Чернишенко.
КИРИЛО БУЛКІН
Глянь, то все наші діти, за край цей полеглі: кохані та милі,
Лиш в родинних альбомах зостались скарби їхніх юних усмішок.
Богом ціну призначено нам, тільки нам, і нікому пізніше,
Бо нікому крім нас Він не дав на те права ні сили.
Хто нам зможе дітей повернути?
Діти йдуть за вказівниками через чагарники. Лопається перша кулька. Флеш-бек: всміхнені діти розмальовують кульки, дають ім. імена. Тепер червоні шматки кульки висять на гілках кущів.
Коли лютий напасник відкрився страшної хвилини,
І постав проти людства - вони встали тіл своїх валом
Під ту крицю, яку вороги проти нас готували.
Діти стали стіною для нас, доки зводились стіни.
Чагарник стають густіші. Одному достатньо необережно відвести гілку, щоб вона з силою вдарила по наступному. Лопаються нові кульки, нові флеш-беки.
Відкупили нас кров’ю вони, не сказавши на докір ні слова,
За той час, доки ми ще вагались, мовляв – це не станеться знову.
Вони вірили нам і загибли тому. Наша мудрість хвалена
Їх звела до могили, живими у пастку вогненну,
Таких спраглих, веселих, що мріяли славу здобути…
Від початку часів ця планета не знала такої покути.
Спрацьовує димова-шашка. В диму діти зіштовхуються один з одним і з деревами. Кульки лопаються, флеш-беків стає більше.
Ця агонія довга жорстоко крутила в собі та пекла їх,
Діти – зранені, зболені, змучені боєм – валилися долі,
Та вставали, підводились, линули вгору, боролись за волю,
Не свою. Дивом Смерть дивувалась і врешті взяла їх.
Дим розсіюється, діти бачать перетягнуту мотузку, вирішують її обійти, але потрапляють в іншу пастку. Нитка тягне гілку і на дітей падають шишки. Лопається ще кілька кульок, знов флеш-беки.
Від колиски плекали тіла їхні справні та сильні,
Понівечені залпом тепер – зпозахмарним, підступним, прицільним…
На дротах коливаються шротом на клапті подерті …
Обгорілі чи газом побілені кольором смерті…
Та із вирви до вирви розкидані вибухів хвилями…
То усе є ціна – та, яку за спасіння сплатили ми.
Хто нам зможе дітей повернути?
З чагарнику на галявину виходять діти. Видно, що ті хто залишився без кульки підстраховують тих кому вдалося вберегти свою. Дві кульки вони донесли всі разом.
На галявині на дітей читає інструктор. Він вмикає фонограму. Лунає запис вибуху мину. Спрацьовує димова шашка.
