Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 41081, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.197.238.222')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Постмодерн

фатумна корупція.

© Валерія Вайнраух, 27-06-2015
     Минаєш  крамницю з оголеними вивісками на вітрині. І не знаєш , що чекає тебе на світлофорі. Тобі б зараз зелений. Зелений, кажуть, заспокоює. Зупиняєшся в очікуванні нової думки. Та приходить лише стара і заїжджена тема з останньої розмови про Джима Керрі. Згадуєш як ти його ненавидиш. Риси обличчя, американський типовий гумор, дурнувата зачіска.  Але по-суті, ненавидиш його тільки через шалену популярність і мейнстрімність.
     Думаєш, що їжа зможе замінити тобі якусь із відвертих розмов зі мною? Кидаєш папірець від морозива прямо на бордюр. Задумовуєшся над роллю  Джима Керрі в питанні глобального потепління і вирубки лісу. Затикаєш своїм дукам вихід, вони залишаються тільки твоїм початком і твоїм кінцем. Ти ще довго будеш вслуховуватись в пісню , що звучить в тебе в навушниках. Будеш уявляти себе героєм якогось попсового кліпу , або психоделічної короткометражки. І навіть вищезгаданий актор не буде дратувати твої мізки, адже грає одна з улюблених пісень. Все йде своїм плином, думки обриваються, так ,трагічно , без шуму зникають десь у вигаданій тобою пещері. Тільки відлуння тих думок звучить інколи, мов ехо, яке ти вже почуєш десь далеко. Зупинятись на одній думці – нерозумно. Марити однією ідеєю – безпощадність по відношенню до себе.
   Проходиш ще кілька вулиць , та не знаходиш спокою своїй уяві. Джим Керрі так і лізе зі своєю дурнуватою зачіскою, такою як в «Ейс Вентурі». (А це означає, що твоя улюблена пісня закінчилась і пролунали останні слова пісні poor honey…) Так, ти знаєш всі його фільми. А як же? Ти ж мусив передивитись весь його доробок, перш ніж зненавидіти його. Це було в твоєму стилі. Переконуватись тільки тоді коли знаєш всю суть і кожну деталь свого об’єкта. Коли розумієшся на всьому, що пов’язане з так званим «предметом дослідження», коли обдумовуєш всі дії і промахи складеного тобою образу. Так , напевно, ти зробив і зі мною. Тому для тебе, я боялась показувати себе справжню.
   Знову тікаєш. Знову грає в навушниках Babe, I'm Gonna Leave You і ти мимоволі обдумовуєш нашу сьогоднішню зустріч. Вирішальну , на твою думку, зустріч, яка, знаю, була останньою в твоєму доробку рішучості. Шукаєш в ній фальшу, тобі подавай більше фальшу! В розмові, у жестах, навіть в моїй сумці через плече, яку я купила на секонді,  його шукаєш. Деталізуєш кожне слово сказане мною, розбираєш їх на «правильне і недобре». Правильного не знаходиш. На декілька секунд сповільнюєш свою ходу, щоб згадати малюнок на моїй сумці , чи то рюкзаку. Він викликає в тобі якісь різнобічні відчуття і щось пробігає по тілу , немов кілька комашок вирішили втнути марафон на твоїх руках .Підскочивши два рази, продовжуєш свою ходу і відчуваєш прилив енергії через коліна аж до свого давно стомленого обличчя. Це змушує тебе зайти в магазин .
       Направляючи свій енергетичний потік у правильне русло,  в результаті  знаходиш  помилку на вивісці «Руками нетрогати!», що майоріла на деяких експонатах магазину. Трогати… трогати, знаходиш в цьому слові щось правильне і колоритне. Те що надає всім цим магнітикам з краєвидами гір і статуеткам виробленим з фарфору  закарпатського духу і простоти. Збентежує  частка «не», яка з дієсловами пишеться окремо! Яка груба помилка. Треба сфоторафувати і виставити на якийсь спеціальний форум.  Треба написати в якийсь оргкомітет з питань «Неправильного написання частки "не" з частинами мови»! Це їм так просто не зійде з рук! Виходиш з магазину розчарований своєю злобою на неосвіченість ужгородських продавців, хоча з прємним післясмаком від діалектного слова трогати.
       Прямуєш до вул. Корятовича і потрапляєш у недороблену львівську атмосферу якогось зі святкових днів. По бокам височіють старі будинки , а на землі по-стандарту викладена бруківка. Вся злість проходить, весь фальш залишається десь в нашій зустрічі. Починається нова ера. Останні «динозаври» в твоїй голові відмирають. Починається епоха відродження по-закарпатськи.
       Повертаєш наліво і простою ходою туриста виходиш на Театральну площу, за якою протікає річка з неанімалістичною назвою Уж. Ти сідаєш на одну з лавок, яку обираєш випадково. Стиха дивишся на міст і на байдужих людей ,які проходять через нього. Своїм розгубленим поглядом оглядаєш лавку і знаходиш на ній кілька маленьких прямокутних листочків.Відчуваєш в цьому щось містичне і екстрасенсорне. Складені точно як на екзамені з «Вступу до літературознавста», накладені один на одне , точно 5 трішки пом’ятих листочків, повернуті порожньою сторною до студента, нагадували ту саму збентежену мить перед вибором білета.  Ти вирішуєш, що це підказка долі, або хоча б доцільна порада на майбутнє . Задумовуєшся, над випадковою нагодою дізнатись свій фатум передчасно. Впадаєш в лихоманку від однієї думки про вирішення всіх , як ти їх називаєш «делем». В тому числі і вирішення твоєї «найделемнішої делеми»,  останньої зустрічі зі мною. Згадуєш мою нову протерту від прання сумку. Згадуєш Джима Керрі який красується на ній. Та це не дратує тебе, а навпаки надає ще більшої надприродності.
     Якою рукою брати свій білет? Це має дуже важливе значення. Зараз ти витягнеш свою лотарею, свою надію на хеппі-енд, або ж на повне фіаско і провал. Трішки спітнілою, лівою рукою ти береш спочатку листок, той , що зліва, але не дивлячись на нього, кладеш назад і  вибираєш інший , що лежав посередині. З запющеними очима тягнеш його прямо до себе. Рахуєш до трьох, ніби це зможе щось змінити. Перевертаєш його сміло і рішуче. Різко відкриваєш очі, вдивляєшся ясно в листок. Як? Він просто пустий, без тексту , без малюнків, без найменшого натяку на якесь пророцтво! Поспіхом перевертаєш всі безглуздо поставлені листочки. Вони також порожні. Здається ця порожнеча поглинає і тебе... Через кінчики пальців кілька маленьких Керрі несуть ці білети.  А вони пусті та нічого не варті. Відчуваєш себе обдуреним і приниженим своєю дитячою наївністю і вірою в містику.
    Проклинаєш всі передачі на СТБ, надсилаєш подумки всім забобонним свої величні і могутні слова «Я не вірю в п’ятницю 13-ого!!». Та скоро себе опановуєш. Вдихаєш поспіхом театрального пороху і змушуєш руки викинути ту непотріб. Піднімаєшся з місця і йдеш прямо на той пішохідний міст, наповнений нестачою часу і турботами людей. Тепер ти один із них. Ти не знаєш , як діяти далі, не маєш ніякого уявлення про свою долю хоча б на найближчі пів години. Нетривала паніка і водночас примарний спокій тамують твої втрачені сподівання. Що це все означає? Пускаєш по вітру білих, прямокутних пташок. Приземляються вони прямо на ужівську воду, грязну і мілку. Там їм і місце. Приходиш до іррраціонального, на твою думку,висновку. Ти автоматично стаєш володарем своїх дій і думок. Ти обираєш кілька можливих ситуацій і прокручуєш їх в своїй ще несвідомій боротьбі за добро.
   А знаєш, це як заздалегідь проплачений екзамен. Ти готуєш свої відповіді на будь-які три білети зі списку запропонованих. Ти навіть не готуєш, а просто пишеш шпаргалки щоб витягнути їх і під час іспиту. Граєш з викладачем у зовсім немістичну гру «Король і блазень», в якій ти чудово справляєшся хіба ,що з роллю викинутого з двору актора. Ти мусиш смішити торговців і служниць своїм аматорським монологом і придуркуватою манерою декламування, для того, щоб десь в затінках побачити знайому постать королеви, хоч вже і вчорашнього балу. Ти все рівно отримуєш омріяну плату , так само як і «зааганжований сесней радянського умовчення» тріумфує над нагодою купити «нову карету» для свого синочка.У всьому пульсує корисливість. В наших зустрічах вона була присутня завжди. Від неї і зробилась наша остання зустріч, вона і поклала кінець всім своєрідним стражданням між нами. Від неї ти стоїш тепер на цьому мості в очікування дива. Ти чекаєш від долі нового шансу, взамін нічого не віддаючи їй. Віриш у безкорисливість своїх намірів і поклоняєшся своїм ідолам просвіти.
   А тим часом, Королева, тобто пані доля потопає в взаємній корупції і  і хоч яким би віртуозним блазнем ти не був, «ваша світлість» завжди зможе зробити все по-своєму.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 3.9058361053467 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …