Вона, немов пристаркувата молодиця, що нутром своєї жіночої душі відчуває, як в’яне з роками її врода, одного разу, взрівши красивого молодого хлопця чомусь подумала: «А гарні були б у мене від нього діти». Думка матеріальна. Вона втюрилася відразу по самі вуха і навіть не вчулася, як вони удвох опинилися в ліжку. Кохання було таким нестримним, що було не до засобів проти зачаття – головне, щоб не втратити відчуття неземного кейфу. В решті-решт вдовольнившись досхочу плотськими втіхами вона вирішила порадувати свого завзятого коханця яєчнею, а думка, як звісно, матеріальна. Невдовзі яєчня вже шкварчала на пательні радуючи око звабливими витрішкуватими кружальцями-жовтками. Вона дбайливо виклала її на тарілку і спішно, з щасливою посмішкою задоволеної жінки кинулася до спальні.
Коханець, в чому мати народила, спав догори черевом з відкритим настіж красивим ротом і хропів, як потойбічне чудовисько. Вона була вражена до глибини душі його зневагою до її кохання. Тарілка з яєчнею якось вислизнула з її рук і гепнулася прямо на хлопця немов сором’язливо прикриваючи йому грішне тіло. Від несподіванки і пекучого болю коханець-невдаха верещав, як недорізане порося.
- От сука! – кричав він, - тепер в тебе вже ніколи не буде красивих дітей. Нарешті заткнувши собі пельку, він, наспіх натягнув штани і – поминай, як звали.
- Всі чоловіки козли, спите з ким не попадя, - про бубнявіла вона йому вслід.
З часом вона народила двійню, але й до сих пір не докумекає звідки вони взялися такі гарненькі, та хто їхній татко.
