(мініатюра була написана на локальний конкурс до 2666 знаків, тому прошу не порівнювати її з повістями і романами.)
Карета плутала містом, потім різко звернула і коні помчали галопом. Виїхавши за місто, принц визирнув з вікна, чи не має нишпорок та навіть тоді не заспокоївся.
- Хочу сказати, що розголос нашої справи може призвести до нових гонінь на лікарів, або бунту темних мас.
- Мені не звикати до таємниць. – заспокоїв Парацельс.
- Не до таких. – з жалем відповів принц. – Справа делікатна. Мій друг, Барон фон Карст одружився на молодій княжні, справжній красуні. Це розпалило в ньому пристрасть і він за будь-яку ціну вирішив повернути молодість. Всі місцеві алхіміки озолотились, але Барон так і не повернув втрачене. Поки один заїзжий чорнокнижник не порадив йому з’їсти прутень молодого хлопця, щоб отримати його силу. Я не знаю всіх тонкощів, але після ритуалу омолодження Барон напав на княжну. Слуги ледве врятували її. Зараз його тримають на ланцюгу.
Нарешті карета приїхала і прислуга вілли зустріла гостей.
- Ваша високість, прошу вас залишитись тут. Так буде краще для всіх. – попросив камердинер. – А хієр Теофраст попереджений?
- Я – вчений, я лікую, а не займаюсь плітками. – відрізав Парцельс.
- Не хотів вас образити. Ми всі будемо молитись, щоб ваш янгол-охоронець не облишив вас. А тепер варта проведе вас.
- Не треба, я знаю, що робити.
Принц і всі присутні не повірили почутому, але впевнені кроки Парацельса переконали їх у його словах.
Перед тим як ввійти в опочивальню барона Парацельс затулив обличчя плащем і вилив на смолоскип 20 крапель есенції. Лише тоді відкрив двері і виставив смолоскип перед собою. Смолоскип задимів і білий дим заповнив опочівальню. Барон, що кинувся на гостя вдихнув і закляк.
Коли слуги вклали закляклого Барона в ліжко, Парацельс простягнув їм бальзам і наказав обтирати їм тричі на день, поки Барон не одужає.
- Хієр Теофраст, ви – справжній чарівник! – розчулилась баронеса.
- Науковець! – поправив її лікар.
- Скажіть, чи не передасться хвороба нашому майбутньому нащадку. – занепокоїлась баронеса.
- Я маю оглянути вас негайно! – наполіг Парацельс.
В опочівальні баронеси на Парацельса напала хіть і він не втримавшись накинувся на неї.
- Дякую, сієр Теофраст. Тепер в нас справді буде спадкоємець і цей лантух гною відчепиться від мене. – і княжна поцілувала Парацельса.
Парацельс вдихнув запах її волосся.
- Цей еліксир мені не відомий! – здивувався він.
- Ладан з мандрагорою та вином. Цей дурень обпився його і сказився. Шкода, що грудна жаба не задавила його.
- То справа не в ритуалі?
- І все таки в ньому. Не хочу, щоб мій нащадок був таким же дурнем як всі фон Карсти. Майбутньому імператору потрібні мізки. – і баронеса облизуючись вдарила лікаря в тім’я.
В місті вирішили, що Парацельса вбили грабіжники.
