(мініатюра була написана на локальний конкурс до 2666 знаків, тому прошу не порівнювати її з повістями і романами.)
Частина 1.
31 травня 2015, 23:55. Мавка: Навіщо ти поставив мені одну зірочку за «Мізки з мандрагорою»? Ти розумієш, що в мене тепер рейтинг понизився? Ти його хоч читав, чи просто так людей обламуєш?»
Прочитано
31 травня 2015, 23:57. Чотириокий: Поставив одну зірку, бо менше не можна було! Мене більше лякають собаки у дворі ніж твої фан-фіки!
Відправлено
1 червня 2015, 00:00. Мавка: Хочеш по справжньому перелякатись? Тоді тримай!
Прочитано
Вкладення: карта-таро.
Отримано
Сподіваюсь борщ ти вариш краще ніж відьмуєш.
Відправлено
Ну от, якесь дурне дівчисько мені тепер допікати буде. Дурнуваті вкладення з таро, сльози і шмарклі через одну зірочку. Ненавиджу канікули, на форумах продиху немає від школоти. Краще піду спати.
Частина 2.
«Хррррроооооооооо!»
Можливо мені наснилось як я продав звукозаписуючій компанії свій храп і став світовою зіркою, але не всі геніальні ідеї, які приходять нам уві сні ми пам’ятаємо після пробудження.
Дзинь-дзелень!
Частина 3.
1 червня 2015, 09:15. Нагадування: ЗАБРАТИ КОСТЮМ на КОМІККОН!!!
Я спускався по сходах і намагався згадати, яка ж геніальна ідея, яка могла мене збагатити приходила мені уві сні. Я вийшов на двір, рука автоматично потягнулась до кишені за скоринкою і тільки витягши її, я збагнув, що годувати нема кого.
Чи все таки є? Зграю була в десяти метрах від мене. Всі собаки були чимось налякані і задкували від мене. Навіть здоровий вожак скулив і пару раз лягав, демонструючи свою покірність. Звичайно я трохи здивувався, але поспішав і не звернув на це увагу.
В підземному переході я пришвидшив крок і врізавсь в двох гоповатих пацанчиків, що саме вивернули назустріч. Ми зіштовхнулись і я вибив їм пиво. На додачу бризки піни пирснули на них. Ну все!
Чи не все? Пацанчики відскочили від мене мов ошпарені і нічого не сказавши, дременули.
А оце вже цікаво! Я підняв одну вцілілу пляшку пива і відпив, вирішивши відсвяткував свою безкровну перемогу.
Ця пригода дала мені не тільки пляшку пива, але й можливість відчути себе супергероєм. Тому це було сильніше від мене думати про причину, яка так налякала зграю собак і гопників, в той час, коли хотілось уявляти як краще застосувати свою непереможність.
Задумавсь я тільки, коли зустрів стару монахиню і вона впавши навколішки почала хреститись.
Що ж не так? Ой, не так!
Тінь! Чи може бути тінь потворною? Тепер я знаю, що так.
Я швидко обернувся і побачив потвору, яка стала перетворюватись на товстуна-косплеєра Герміони.
- Дякую! – сказав незнайомець. – Тепер я вільний. А ти не турбуйся невдячних читачів багато. Твоє прокляття теж хтось зніме. Тільки не забувай чистити ікла і гребінь.
Мені стало моторошно. А вам ні?
Ну тоді оберніться!
