(мініатюра була написана на локальний конкурс до 2666 знаків, тому прошу не порівнювати її з повістями і романами.)
Дільдар і його команда вже вистежили браконьєрів і саме оточила їх. Правопорушники вирішили не чинити опір і вже відкинули зброю і здійняли руки вгору, як по степу пронісся потужний вітер. Вітер розігнав сайгаків і закрутився навколо людей. Пориви ставали все потужнішими, від свисту закладало вуха. Дільдар, Тимур і Султан намагались утримати браконьєрів на прицілі, але їх так хитало, що вони ризикували підстрелити один одного. Першим не втримав свою зброю Султан. Тимур і Дільдар випустили свої карабіни тільки після того як їх жбурнуло один на одного. Тим кого вони ще хвилину тому збирались затримати було некраще. Вітрище продовжував гратись чоловіками наче кульками і розкидав їх по степу.
Дільдару не лишалось нічого іншого як допомогти підвестись Тимуру і разом відтягти Султана чимдалі від скажених вітрів. Варто було чоловікам відсторонитись трохи від браконьєрів як стіна куряви остаточно розділила їх. А тоді вони почули поклик Білого Старця:
- Дільдар, Султан, Тимур! До мене, швидше!
Чоловіки підкорились тому голосу поки не почули далекий гул позаду і лише тоді обернулись. Стіна куряви наче переслідувала їх, але не зачіпала. А десь за горизонту, з космодрому в небо здійнявся ракетоносій і...
- Пахожє запуск нє удался! – прокоментував за тисячі кілометров від космодрому ведучий в прямому ефірі, коли «Протон-М». став розвалюватись на шматки над кустанайськими степами Казахстану.
Ведучий не сказав нічого про хмару гептилу, ракетного палива, яка почала згущуватись над степом.
Чоловіки здійнялись на сопку і побачили як хмара гептилу наступає на браконьєрів. Вони вже трохи оговтались і зрозумівши нову небезпеку кинулись до машин. Сайгаки яких ще не давно переслідували тепер розвернулись і ось вже поховали живцем під собою найнеповороткішого, який так і не встиг сховатись.
Водіям сайгаки теж завдали клопоту. Перший мисливський пікап постійно зіштовхувався з тваринами, поки мале теля не потрапило під колесо і застопорило шасі. Машина злетіла в повітрі, перегорнулася і спалахнула. Цього було достатньо щоб ракетне пальне миттєво спопелило машину.
Другий водій був вправніший і маневруючи між сайгаками, то гальмуючи, то газуючи він нарешті вирвався з гептилової хмари. Та варто було трохи пробуксувати, як хмара знов накрила машина. Двері відкрились і водій побіг до сопки. Коли втікач перетнув куряву, що захищала обраних Білим Старцем, то вони вже не могли пізнати того здорованя, якого переслідували вранці. Обличчя покрили суцільні виразки, очі витікли, з рота йшла кривава піна:
- Білий Старець, Матір Сайгаків поранив Аббас. Але ми її не наздог... – не завершив свою сповідь здоровань, захлинувшись кров’ю.
