Пане Снаговський, думаю що пройшло вже достатньо часу, щоб минуло ваше істерикування з приводу моєї публіцистичной статті. Здійняти бурю не вдалося, хіба що в склянці води. А тепер по суті, вам ніхто не давав права цілковито безпідставно звинувачувати мене в написаннї замовної статті, ніколи цим не грішив і не збираюся.Походжу з бандерівської родини і ніколи цього не забуваю.... По - друге, публіцистика це складова великого літературного процесу, політична теж.
Далі, читав і читаю різноманітні твори інших авторів, маю власну думку з приводу прочитаного, але вважаю, що є в мене право залишити її при собі.. Мовчанка аж ніяк не означає неповагу до когось..
Наступне, набагато гірше, коли коментатор не бачить різниці між класичними науковими текстами і ТВОРЧИМИ СТАТТЯМИ ПРО МИСТЕЦТВО. Коли дописувач не знає, що таке асоціативне мислення, візії, різні бачення, фантазіїї... Так, так і вони можуть бути присутніми у текстах присвячених мистецтву. Але бажання повчати перевершує усе, можу лише зауважити "вчителю, навчися спочатку сам..." А твердження, що моя думка у статті може ввести в оману іноземців, щодо суспільного устрою, який панував у добу Трипілля, це просто дурниці, адже текст має ТВОРЧИЙ ХАРАКТЕР. Правда, це стосується іншого сайту, де пробують пера... Чорні цятки можна знайти і на білині снігів, не те що у творі будь - якого автора. Насамкінець, сумно коли хтось не розуміє, що побажання побачити, пізнати щось в перший раз, є дуже позитивним, хорошим. Сам пізнаю щось нове, відкриваю для себе щодня, чого і іншим творчим людям бажаю, не тільки творчим. Всім добрим людям- добра, самовдосконалення, тепла в душі, не лише влітку... Андрій Будкевич.
